Силабус Науково-педагогічна (виробнича) практика
Виробнича науково-педагогічна (асистентська) практика
Практика студентів є невід’ємною складовою освітньо-професійної програми підготовки фахівців спеціальності 032 – «Історія та археологія». Освітня програма «Етнологія» і спрямована на закріплення теоретичних знань з етнології, методики викладання народознавства у вищій школі, етноархеології, етнології України та Європи отриманих студентами за час навчання, набуття і удосконалення практичних навичок і умінь, формування та розвиток у студентів спеціальності 032 – «Історія та археологія». Освітня програма «Етнологія» професійного вміння приймати самостійні рішення в умовах конкретної професійної ситуації, оволодіння сучасними методами, формами організації праці, знаряддями праці в галузі їх майбутньої спеціальності історика, етнолога, викладача, визначених ОПП підготовки фахівців спеціальності 032 – «Історія та археологія». Освітня програма «Етнологія».
Виробнича науково-педагогічна практика є обов’язковим компонентом програми підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Мета практики – набуття студентами професійних навичок і вмінь для подальшого використання їх у реальних виробничих умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання і творчо їх застосовувати в практичній діяльності.
Особливістю виробничої науково-педагогічної практики є те, що саме у її процесі відбувається найбільш інтенсивне ознайомлення з усіма аспектами майбутньої роботи, проявляється критичне та осмислене ставлення до дисциплін, що вивчаються, включаються механізми педагогічної рефлексії, формуються основи професійної самооцінки. Тобто важливою складовою частиною професійної підготовки майбутніх викладачів, етнологів та істориків є педагогічна практика, передбачена навчальними планами Факультету історії, політології і міжнародних відносин на першому курсі (ознайомлююча) та другому курсі магістратури.
Умовою успішного проходження асистентської практики є оволодіння студентом змістом фундаментальних дисциплін етнологічного та історичного спрямування, методикою викладання народознавства у вищій школі. Під час асистентської практики поглиблюються і закріплюються знання студентів із психології, педагогіки, а також виробляються навички педагогічної праці, удосконалюються сформовані елементарні методичні уміння. Студенти вчаться спостерігати й аналізувати заняття з історії, творчо використовувати досвід кращих викладачів. У процесі асистентської практики майбутні викладачі, етнологи, історики оволодівають умінням проводити лекції, семінари із загальної етнології, етнології України, традиційної культури українців, археології, історії первісного суспільства, використовуючи ефективні методи і прийоми навчання як систему цілеспрямованих дій для організації пізнавальної і практичної діяльності студентів. Асистентська практика створює сприятливі умови для подальшого розвитку, закріплення і удосконалення педагогічних вмінь, сформованих у процесі попереднього теоретичного та практичного навчання у ВУЗі.
Програма практики студентів магістратури Факультету історії i політології даної спеціальності розроблена відповідно до Закону України “Про вищу освіту”, до «Положення про організацію та проведення практики у Державному вищому навчальному закладі «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» вiд 27 листопада 2019 р. i відповідно до Закону України “Про вищу освіту” від 1 липня 2014 року, Указу Президента України від 04.07.2005 № 1013/2005 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні», положень Концепції досконалості Європейського фонду управління якістю, вимог Міжнародного стандарту якості ISO серії 9000, Наскрізної програми практики спеціальності 032 «Історія та археологія» освітня програма «Етнологія» Факультету історії, політології і міжнародних відносин, освітньо-професійним програмам, освітньо-кваліфікаційним характеристикам, державним стандартам, інструкції з охорони праці та навколишнього середовища. Вона враховує знання, отриманi студентами з курсу «Педагогіка», «Психологія», «Методика викладання народознавства у вищій школі» та ін.
| Назва практики | Напрям, спеціаль-ність | Курс | Семестр | Кількість тижнів | Кількість годин | Форма контролю | |
| всього | Нац. кредитів | ||||||
| Виробнича науково-педагогічна практика | Магістр 032 – «Історія та археологія» освітня програма «Етнологія» | Перший -другий | Другий – третій | 8 тижнів | 360 | 12 | екзамен |
Базами виробничої науково-педагогічна практики є кафедра етнології і археології Факультету історії, політології і міжнародних відносин.
Мета виробничої науково-педагогічна практики магістрів:
- знайомство з конкретними умовами сучасної професійної педагогічної діяльності у ВУЗі;
- закріплення отриманих теоретичних знань із загально-професійних і спеціальних дисциплін;
- особиста апробація отриманих теоретичних знань щодо методики викладацької діяльності під час самостійно проведених аудиторних занять;
- оволодіння необхідними методами, навичками та вміннями викладацької діяльності співробітників вищих навчальних закладів;
- проведення виховних заходів зі студентами у ВНЗ;
- отримання студентом необхідних практичних навичок та особистого досвіду з метою зростання у майбутньому до справжнього дипломованого професіонала.
Завдання виробничої науково-педагогічна практики магістрів:
- ознайомлення зі структурою й особливостями функціонування ВУЗу, їх матеріально-технічним забезпеченням; ознайомлення з педагогічним досвідом викладачів;
- ознайомлення з роботою куратора, організація та проведення виховної роботи в закріпленій групі; оволодіння методиками вивчення академгрупи;
- вивчення студентами-практикантами правил та методик викладання, а також ознайомлення з педагогічним досвідом викладачів Факультету історії, політології і міжнародних відносин;
- особисте проведення лекційних і семінарських занять з використанням засвоєних педагогічних методів і прийомів педагогічної діяльності;
- набуття необхідного комплексу комунікативних навичок спілкування та вмінь встановлювати психологічний контакт з аудиторією;
- розвиток у студентів-практикантів інтересу до науково-дослідної роботи в галузі методики викладання окремої навчальної дисципліни Факультету історії, політології і міжнародних відносин.
Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати:
– предмет, зміст, основні функції та завдання методики народознавства у вищій школі;
– структуру та зміст навчальної програми курсу та історіографічну літературу і джерела до курсу;
– структуру та класифікацію методів навчання;
– способи активізації пізнавальної діяльності студентів при вивченні етнології;
– види та призначення різних видів наочності;
– типи і структуру лекційного та семінарського заняття;
– систему виховної роботи у ВНЗ,
– методику проведення виховних заходів,
– планування роботи куратора у ВУЗі, особливості формування студентської групи,
– сутність і прийоми педагогічної майстерності викладача зі студентами у ВНЗ, реалізації виховних завдань.
– шляхи вдосконалення майстерності викладача й способи самовдосконалення;
– нові технології навчання з етнології і історії;
– методи формування навичок самостійної роботи й розвиток творчих здібностей і логічного мислення студентів.
Студент-практикант повинен
уміти:
– проектувати, конструювати, організовувати й аналізувати свою педагогічну діяльність; складати плани-конспекти лекцій і семінарів;
– планувати навчальні заняття відповідно до навчального плану закладу й на основі його стратегії;
– забезпечувати міждисциплінарні зв’язки курсу з іншими дисциплінами;
– розробляти й проводити різні за формою навчання заняття найбільш ефективні при вивченні відповідних тем і розділів програми, адаптуючи їх до різних рівнів підготовки студентів;
– ясно, логічно викладати зміст матеріалу, опираючись на знання й досвід учнів студентів;
– відбирати й використовувати відповідні навчальні засоби для побудови технологій навчання;
– аналізувати навчальну й методичну літературу й використовувати її для побудови власного викладу програмного матеріалу;
– організовувати навчальну діяльність студентів, управляти нею й оцінювати її результати;
– застосовувати основні методи об’єктивної діагностики знань студентів з предмету, вносити корективи в процес навчання з урахуванням даних діагностики;
– володіти методикою проведення заняття із застосуванням мультимедійних засобів навчання;
– створювати й підтримувати навчальне середовище, що сприяє досягненню цілей навчання;
– розвивати інтереси студентів і мотивацію навчання, формувати й підтримувати зворотний зв’язок;
– намічати об’єкти контролю навчальної діяльності студентів з урахуванням сформованості навичок і вмінь, добирати відповідні їм методичні прийоми;
– забезпечувати навчальну діяльність студентів відповідно до плану заняття;
– вносити методично виправдані корективи в плани семінарських занять з урахуванням умов навчання;
– розробляти тестові та контрольні завдання з навчального курсу для студентів групи;
– раціонально поєднувати колективні (фронтальні, малогрупові, парні) та індивідуальні форми роботи з урахуванням особливостей кожної з них та етапу навчання;
– цілеспрямовано використовувати традиційні наочні посібники та методично грамотно застосовувати комп’ютерні засоби навчання;
– реалізовувати загальноосвітній, розвиваючий та виховний потенціал змістового матеріалу заняття;
– спостерігати, аналізувати та узагальнювати досвід викладачів, студентів-практикантів, переносячи ефективні прийоми і форми у практику своєї роботи;
– планувати та здійснювати позакласну виховну роботу в якості класного куратора: аналізувати і складати план роботи куратора, розробляти сценарії виховних заходів для студентів, вивчати досвід виховної і методичної роботи ВНЗ, володіти методиками вивчення академгрупи та складати характеристику студентів, виділяти прийоми педагогічної майстерності викладача під час семінарського заняття, вести щоденник асистентської практики.
Компетентності соціально-особистісні:
– розуміння та сприйняття етичних норм поведінки відносно інших людей і відносно природи (принципи біоетики);
– здатність до критики й самокритики;
– креативність, здатність до системного мислення;
– адаптивність і комунікабельність;
– наполегливість у досягненні мети;
– турбота про якість виконуваної роботи;
Загальнонаукові компетентності:
– знання особливостей, тенденцій розвитку і запитів щодо потреб інтелектуального і духовного розвитку дитини, проблем і потреб сучасного українського суспільства у сфері освіти і виховання особистості;
– оволодіння базовими знаннями і необхідними майбутньому викладачу історії, етнології компетенціями;
– усвідомлення потреби використання інноваційних технологій навчання, виховання й управління ВНЗ та їх опанування;
– обізнаність з методами й інструментарієм реалізації завдань, пов‘язаних із майбутньою професійною діяльністю.
Інструментальні компетентності:
- сформованість навичок роботи з нормативними освітніми документами, першоджерелами, підручниками і навчальними посібниками;
- провадження самостійного пошуку необхідної інформації у фахових періодичних виданнях, базах даних, онлайн ресурсах тощо;
- оволодіння категоріально-поняттєвим апаратом, дотичним до обраної галузі знань.
Професійні компетентності:
– набуття навичок використання теоретичних знань у практичній педагогічній діяльності;
– здатність планувати, організовувати і керувати навчальним процесом у ВНЗ;
– планувати і реалізувати різні форми виховної роботи у ВНЗ;
– впроваджувати у навчальний процес інноваційні форми навчання етнології та історії,
– стимулювати та організовувати навчально-пізнавальну діяльність студентів;
– здатність управління різними видами діяльності студентів з метою вирішення завдань їх особистісного та професійного розвитку,
– здатність до фахової рефлексії;
– спроможність моделювати ситуації, прогнозувати можливі наслідки педагогічних впливів на особистість вихованця.
ЗМІСТ
виробничої науково-педагогічної практики студентів-магістрів
Перший етап:
- проведення установчої конференції, на якій магістранти ознайомлюються з метою, завданнями практики, її змістом та основними вимогами;
- складання завдання на період науково-педагогічної практики;
- ознайомлення із звітною документацією, що передбачена вимогами науково-педагогічної практики магістра;
- ознайомлення зі структурою, науковою проблематикою та результатами наукової роботи кафедри; нормативними документами, що регламентують організацію навчального процесу кафедри;
- детальне ознайомлення з навчальними посібниками та науково-методичними комплексами з дисциплін, з яких здійснюється практика; підготовка до самостійного читання лекції та проведення практичних занять;
- відвідування занять викладачів, що працюють у групі, у якій студент має проходити практику;
- знайомство з документацією;
- складання індивідуального плану роботи.
Основний етап:
На Факультеті:
- затвердження плану й тексту лекцій і практичних занять.
- проведення відкритих лекційних та практичних занять.
- відвідування відкритих занять інших студентів-практикантів.
- проведення виховних заходів в групі.
- виконання завдань індивідуального плану.
Заключний етап: Оформлення документації.
- підведення підсумків індивідуальної педагогічної діяльності;
- підготовка та оформлення звітної документації;
- захист науково-педагогічної практики;
- участь у підсумковій конференції;
- підведення підсумків практики.
Перелік документації, яку студент подає на кафедру після завершення практики:
І. Календарний графік проходження практики
ІІ. Психолого-педагогічний щоденник студента-практиканта.
ІІІ. Звіт з педагогічної практики.
ІУ. Характеристика на студента-практиканта.
У. Відгук осіб, які перевіряли проходження практики, а також висновок керівника практики від вищого навчального закладу про проходження практики.
УІ. Конспекти уроків з етнології або історії.
УІІ. Конспекти лекційних і семінарських занять
УІІІ. Конспект позакласного заходу з історії.
ІХ. Конспект та аналіз виховного заходу.
Х. Психологічна характеристика на педагогічний колектив.
ХІ. Індивідуальне завдання.
ХІІ. Робоча програма з дисципліни.
ХІІІ. Аналіз відвіданого заняття.
Форми контролю. Щотижневою формою контролю є перевірка керівником практики щоденників студентів і ознайомлення з усіма опрацьованими матеріалами. Підсумкова звітність має на меті узагальнення результатів, отриманих за термін проходження практики. Підсумковою формою контролю є екзамен.
Після закінчення терміну практики студенти звітують перед кафедрою на підсумковій нараді, відповідним підрозділом про виконання РПП та індивідуального завдання. Загальна форма звітності студента за практику – це подання письмового звіту, підписаного і оціненого безпосередньо керівником бази практики, в друкованому та електронному вигляді. Оформляється звіт за вимогами, які передбачені РПП.
Звіт в електронному вигляді разом з іншими документами, встановленими навчальним закладом (щоденник, характеристика та ін.), подається на рецензування керівнику практики від навчального закладу. Після доопрацювання та остаточного погодження з керівником практики звіт в друкованому вигляді разом з іншими документами,передбаченими РПП, подається на захист.
Звіт з практики захищається студентом в комісії, призначеній завідувачем кафедрою або заступником декана/декана структурного навчального підрозділу університету. До складу комісії входять керівник практики підрозділу університету, керівники-методисти практики від підрозділу університету і, за можливості, від баз практики, викладачі кафедри, які викладали практикантам спеціальні дисципліни. Підсумки практики підводяться на засіданні кафедри:
підведення підсумків роботи практикантів;
виявлення досягнень і недоліків у їхній роботі;
оцінка рівня теоретичної і практичної підготовленості студентів до роботи за спеціальністю;
оцінка якості роботи з організації практики її керівниками;
визначення заходів, спрямованих на подальше поліпшення практики.
Основний зміст підсумкового проблемного засідання кафедри складають доповіді з узагальнення досвіду роботи студентів з питань проходження практики.
Підсумки практики обговорюються на засіданні кафедри/циклової комісії та заслуховуються вченою радою Факультету не менше одного разу протягом навчального року.