Музейна практика
Силабус Музейна практика спеціальність ІА бакалавр ІІ курс
Музейну практику проводить доцент кафедри Дрогобицька Оксана Ярославівна на основі розроблених Робоча програма Музейна практика 2017 , Положення Музейна практика 2017 та Навчально-методичні рекомендації Музейної практики.
Особливістю музейної практики є те, що в її процесі відбувається ознайомлення з усіма аспектами роботи у музеї, формуються уміння і навички, необхідні для підготовки і проведення екскурсії, формування тематичної експозиції тощо. Музейна практика, передбачена навчальними планами Факультету історії, політології і міжнародних відносин на ІІ курсі, займає важливе місце в системі професійної підготовки майбутніх істориків-наукових співробітників. Необхідність проходження студентами такої практики пояснюється потребою актуалізувати дослідження історико-культурної спадщини етносу, формувати бережливе і шанобливе ставлення до культурної скарбниці народу, розвивати емоційно-моральну сферу особистості, її духовні потреби і ціннісні орієнтації. Будучи складовою частиною навчально-виховного процесу, вона поглиблює раніше набуті знання з історії та етнографії.
Програма музейної практики студентiв ІІ курсу Факультету iсторiї, полiтологiї і міжнародних відносин спецiальностi 032 «Історія та археологія» розроблена вiдповiдно до «ПОЛОЖЕННЯ про організацію та проведення практики у Державному вищому навчальному закладі «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» вiд 26 березня 2013 р. i відповідно до Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року, Указу Президента України від 04.07.2005 № 1013/2005 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні», положень Концепції досконалості Європейського фонду управління якістю, вимог Міжнародного стандарту якості ISO серії 9000. Вона враховує знання, отриманi студентами з курсів «Історичне краєзнавство, музеєзнавство», «Джерелознавство і архівознавство», «Спеціальні історичні дисципліни», «Археологія», «Історія України», «Загальна етнологія», «Історія первісного суспільства», «Історія середніх віків», ін.
Програма розроблена при співпраці із Я.Є.Штиркалом – директором Івано-Франківського краєзнавчого музею, який є базою практики.
Музейна практика є органічною складовою підготовки студентів спеціальності 032 «Історія та археологія». Згідно навчальним планам вона проводиться за планом:
| Назва практики | Напрям спеціальності | Курс | Семестр | Кількість тижнів | Кількість годин | Форма контролю | |||
| Всього | ЄКТС | ||||||||
| Навчальна (музейна) практика | 032 «Історія та археологія» | другий | четвертий | 2 тижні | 180 | 6 | залік | ||
Навчальна (музейна) практика включає такі етапи:
І. Пiдготовчий етап. Він pозпочинається пiд час вивчення навчальних курсів куpсів («Історичне краєзнавство, музеєзнавство», «Джерелознавство і архівознавство», «Історія України» та інших), у пpоцесi яких студенти одержують окремі відомості про роль музеїв у збереженні етнокультурної спадщини українського народу. Кооpдинує pоботу і завчасно повідомляє студентів про майбутню практику кафедра етнології і археології, де читаються наpодознавчi куpси. За місяць до початку музейної практики керівник-методист проводить настановчу нараду, де ознайомлює студентів із змістом та структурою майбутньої роботи, планом проведення практики студентів факультету. На вступному занятті студентів інформують про необхідність дотримання на базі практики режиму праці, правил ведення поточних записів та інших правил внутрішнього розпорядку музейної установи.
Перед початком музейної практики студент повинен знати:
- Закон України «Про музеї та музейну справу» від 29 червня 1995 року №249/95-ВР, який регулює суспільні відносини в галузі музейної справи, встановлює правові, економічні, соціальні засади наукового комплектування, вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матеріальної і духовної культури, діяльності музейних закладів в Україні.
- Основи музейної справи, правила поводження у музейних установах.
- Етапи етнічної історії України, етнорегіональну та національну символіку.
- Базові поняття української етнологічної науки, її завдання і методологію.
- Особливості матеріальної та духовної культури населення Прикарпаття.
ІІ. Основний етап включає безпосередню роботу студентів на базі практики. У перший день практики директор музею чи його заступник проводять зі студентами бесіду про роботу музею. Студенти знайомляться з роботою відділів бази практики та розподіляються по робочих місцях.
Програмою практики передбачено також проведення ознайомлюючої екскурсії з метою отримання студентами більш повної уяви про базу практики, її структуру, взаємодію окремих підрозділів, діючу систему управління та функціонування. У наступні дні практики відбувається знайомство з експозиційною роботою – побудовою музейних експозицій та виставок.
III. Підсумковий етап. Включає підготовку звітної документації, її захист і підсумкове оцінювання результатів практики.
Базою музейної практики є Івано-Франківський краєзнавчий музей, з яким Факультет історії, політології і міжнародних відносин уклав угоду про наукове співробітництво, в тому числі і стосовно навчальної практики студентів.
Для успішного виконання усіх видів діяльності Івано-Франківський краєзнавчий музей тісно співпрацює з іншими музейними установами та науково-дослідними підрозділами (Музеєм народної архітектури і побуту (м. Львів), Інститутом народознавства НАН України (м. Львів), Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України (м. Київ) тощо). За умови погодження із керівництвом навчального закладу, студенти можуть самостійно підбирати для себе базу практики і пропонувати її для використання.
Студенти-заочники можуть проходити практику в Івано-Франківському краєзнавчому музеї, або за місцем проживання.
Керівництво практикою
Відповідальність за організацію, проведення і контроль практики покладається на ректора університету. Навчально-методичне керівництво і виконання програм практик забезпечують відповідні кафедри, циклові комісії університету. Загальну організацію практики та контроль за її проведенням в університеті здійснює керівник практики університету.
Безпосереднє навчально-методичне керівництво і виконання програми практики забезпечують відповідні кафедри Факультету, циклові комісії разом з керівниками від баз практики. До керівництва практикою студентів від підрозділів залучаються досвідчені викладачі кафедр, а також декан та його заступники.
Організаційними заходами, що забезпечують підготовку та порядок проведення практики, є:
– розробка НПП та РПП студентів, підготовка яких здійснюється за різними напрямами та спеціальностями (спеціалізаціями);
– визначення баз практики;
– призначення керівників практики;
– укладання угоди на проведення практики між ВНЗ та підприємством, організацією, установою;
– направлення студентів на бази практики;
– складання кошторису-калькуляції щодо витрат на проведення практики студентів;
– складання тематики індивідуальних завдань на практику за погодженням з базою практики;
– повідомлення про прибуття студента на практику;
– підготовка форм звітної документації за результатами проведення практики.
Наказом керівника вищого навчального закладу про проведення практики студентів визначається:
– місце та терміни проведення практики;
– склад студентських груп;
– відповідальний керівник за організацію практики та оформлення підсумкового звіту за її результатами;
– посадова особа, на яку покладено загальну організацію практики та контроль за її проведенням (проректор з науково-педагогічної роботи, декан/декан Факультету/факультету, заступник декана/декана Факультету/факультету, завідувач відділення).
Права і обов’язки керівника практики:
– розробляє план музейної практики студентів Факультету; спільно з дирекцією визначає бази практики, контролює їхню підготовленість перед початком практики;
– за місяць до початку музейної практики здійснює розподіл студентів;
– спільно з дирекцією проводить настановчу та заключну конференції та виставки матеріалів музейної практики;
– забезпечує проведення всіх організаційних заходів перед початком практики: інструктаж про порядок проходження практики та з техніки безпеки, надання студентам-практикантам необхідних документів (робочої програми практики, календарного плану, індивідуального завдання, методичних рекомендацій тощо);
– повідомляє студентам про систему звітності з практики, прийняту кафедрою та відображеною у РПП;
– у складі комісії приймає заліки з практики;
– подає завідувачу кафедри письмовий звіт про проведення практики із зауваженнями і пропозиціями щодо її поліпшення та відомість про підсумки практики студентів.
Керівник практики від бази практики:
– створює необхідні умови для виконання студентами програми практики, не допускає використання їх на посадах та роботах, що не відповідають програмі практики та майбутній спеціальності;
– затверджує робочий план і графік проходження практики з урахуванням пропозицій студента-практиканта на основі програми практики, умов і особливостей органу;
– подає необхідну методичну допомогу, дає вказівки та завдання практикантам відповідно до їх робочих програм, планів та графіку, перевіряє їх виконання,
– контролює зроблені практикантами записи у щоденнику практики;
– допомагає студентам при складанні проектів документів, виконанні конкретних видів робіт, аналізі чи узагальненні;
Бази практик в особі їх перших керівників разом з університетом несуть відповідальність за організацію, якість і результати практики студентів.
Розподіл студентів на практику проводиться керівником практики структурного навчального підрозділу з урахуванням замовлень на підготовку фахівців і їх майбутнього місця роботи після закінчення навчання.
МЕТА Й ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ МУЗЕЙНОЇ ПРАКТИКИ
Мета музейної практики – засвоєння студентами ІІ курсу сучасних методів, форм організації та знарядь праці у сфері музейної справи, формування у них професійних умінь і навичок для роботи у музеї, розширення знань студентів про історію та культуру українців та інших етносів, що населяють територію України. Вивчення багатства української культури та міжпоколінних традицій, відображених у музейних експозиціях, сприяє формуванню у світогляді студентів загальнолюдських цінностей, естетичних ідеалів, розвиває народознавчу, методичну, педагогічну компетенції майбутнього науковця.
Основні завдання музейної практики
Навчальні:
-забезпечити зв’язок теоретичних знань фахових дисциплін з науковою роботою у сфері музейної справи;
– розвивати в практикантів уміння проводити дослідження з використанням сучасних методів і прийомів наукової діяльності;
– формувати у студентів психологічну готовність до роботи у музеї.
Наукові:
– поглиблювати теоретичні знання студентів з фахових дисциплін і на основі індивідуальних завдань виробити творчий підхід у музейній роботі;
– виходячи з сучасних завдань і вимог до підготовки спеціалістів, виробити у студентів навички практичної дослідницької і наукової роботи. На цій основі розвивати у них прагнення до самоосвіти, систематичного набуття й поповнення знань.
Виховні:
– виховувати у студентів повагу і шанобливе ставлення до наукової праці;
– формувати в майбутніх наукових співробітників вміння і навички, що сприяють розвиткові їхніх професійних якостей;
– розвивати в практикантів уміння здійснювати на базі музейної установи навчально-виховну роботу;
– сприяти становленню особистості студента-практиканта.
– залучити студентів до активної громадської, культурно-просвітницької діяльності серед населення, популяризації виявлених музейних матеріалів, усвідомлення важливої ролі музеїв у науковому й культурному житті суспільства.
Професійні:
– ознайомити практикантів з функціональною структурою краєзнавчого музею, основами освітньо-методичної роботи музеїв;
– вивчати документацію та порядок документування передачі предмету музейного значення до музейного фонду;
– опанувати особливості процесу комплектування, обробки, зберігання, публікації та інших форм використання музейних експонатів;
– укладати тематико-експозиційний план експозиції;
– здійснювати пошук нових експонатів згідно тематико-експозиційного плану;
– опанувати методику підготовки контрольного тексту екскурсії;
– розробляти текст екскурсії та проводити її на професійному рівні;
– своєчасно й уміло застосовувати новітні інформаційні технології для підготовки тексту екскурсії;
– навчити методиці використання музейних експонатів у науково-дослідній, виховній та практичній роботі за професійною спрямованістю;
-формувати навички, необхідні для створення шкільного музею.
Під час музейної практики студенти повинні знати:
– найважливіші законодавчо-нормативні документи у сфері музейної справи;
– тенденції розвитку сучасних музейних установ;
– закономірності, принципи, методи, форми і засоби музеєзнавчої роботи;
– особливості організації та проведення навчально-виховної роботи у музейних установах відповідно до положень нормативно-правової бази національної системи освіти;
– структуру і динаміку розвитку музейних установ світу;
– методи підготовки та проведення екскурсії.
Під час музейної практики студенти повинні виявити рівень оволодіння такими професійно-методичними вміннями:
- Конструктивно-планувальні вміння:
- Складати плани-роботи діяльності музею;
- аналізувати наукову й методичну літературу й використовувати її для складання тематико-експозиційного плану та написання тексту екскурсії;
- обирати ефективні прийоми роботи із відвідувачами музею;
- відбирати й використовувати відповідні методи для підготовки музейної експозиції.
- Комунікативно-навчальні вміння:
- установлювати й підтримувати різноманітні контакти всередині колективу працівників музею;
- налагоджувати контакти із представниками інших музейних установ;
- встановлювати контакти із відвідувачами музею для виявлення тем, найбільш цікавих для сучасних слухачів;
- вміти ефективно брати участь у різних формах наукової комунікації.
- Організаційні вміння:
- проектувати, конструювати, організовувати й аналізувати свою наукову діяльність у сфері музейної справи;
- організовувати співпрацю музею із навчальними закладами (школами, коледжами та університетами);
- раціонально поєднувати науково-дослідницьку та експозиційну роботу музею;
- здійснювати різноманітні сучасні прийоми активізації уваги відвідувачів музею залежно від їх вікових особливостей;
- використовувати аудіо- та візуальні технічні засоби у експозиційній роботі;
- проводити виховні заходи на базі музейної установи.
- Розвивально-виховні вміння:
- Реалізовувати науковий і виховний потенціал екскурсійної роботи;
- стимулювати зацікавленість відвідувачів конкретними музейними експонатами та особливостями музейної справи в Україні.
- Дослідницькі вміння:
- спостерігати та аналізувати екскурсії, проведені студентами-колегами чи працівниками музею;
- вивчати, аналізувати й узагальнювати досвід музейних працівників, переймати ефективні прийоми і форми їхньої роботи;
- вивчати наукову літературу, а також удосконалювати свою роботу, використовуючи нові форми та прийоми наукової роботи.
Компетентності соціально-особистісні: – розуміння та сприйняття етичних норм поведінки відносно інших людей і відносно природи (принципи біоетики); – здатність до критики й самокритики; – креативність, здатність до системного мислення; – адаптивність і комунікабельність; – наполегливість у досягненні мети; – турбота про якість виконуваної роботи.
Загальнонаукові компетентності: – знання проблем і потреб сучасного українського суспільства у сфері освіти і виховання; – оволодіння базовими знаннями і необхідними майбутньому науковому співробітнику компетенціями; – усвідомлення потреби використання інформаційних технологій у музейні справі та їх опанування; – обізнаність з методами й інструментарієм реалізації завдань, пов‘язаних із майбутньою професійною діяльністю.
Інструментальні компетентності: – сформованість навичок роботи з нормативними документами, джерелами, посібниками з музеєзнавства; – провадження самостійного пошуку необхідної інформації у фахових періодичних виданнях, базах даних, онлайн ресурсах тощо; – оволодіння категоріально-поняттєвим апаратом, дотичним до обраної галузі знань.
Професійні компетентності: – набуття навичок використання теоретичних знань у практичній діяльності музею; – здатність планувати, організовувати і керувати роботою музейної установи; – планувати і реалізувати різні форми науково-дослідницької та виховної роботи у музеях; – впроваджувати інноваційні методи експозиційної та виставкової діяльності.
Під час музейної практики студент виконує обов’язки наукового співробітника музею. Під час практики студенти можуть залучатися адміністрацією для надання допомоги базі практики, але характер усієї праці має відповідати профілю навчання і за тривалістю не заважати виконанню навчальних завдань.
Під час музейної практики студент повинен виконати наступні завдання:
– скласти індивідуальний план студента-практиканта на весь період музейної практики та узгодити з керівником-методистом.
– вести щоденник, в якому фіксувати результати власної діяльності;
-опанувати методику проведення екскурсій, підготувати і провести одну з них за обраною тематикою;
-розробити проект експозиції з визначеної теми і заповнити тематико-експозиційний план.
-здійснювати пошук документів та інших джерел з теми дослідження у фондах та експозиціях музею.
У період проходження студентами практики для них керівником-методистом спільно з керівником бази практики (чи його заступником) проводиться практичне заняття. Воно повинно сприяти поглибленню теоретичного рівня набутих знань. Під час заняття викладачами використовуються можливості і матеріальна база практики.
Програмою практики передбачено проведення ознайомлюючої екскурсії на тему «Історія Івано-Франківського краєзнавчого музею» з метою отримання студентами повної уяви про базу практики, її структуру, взаємодію окремих підрозділів, діючу систему управління та функціонування.
Під час практики відбувається знайомство студентів з науково-освітньою роботою музею – проведенням екскурсій, лекцій, зустрічей, консультацій тощо. Практиканти беруть участь у організації зустрічей, тематичних заходів відповідно до плану роботи музею, відбирають матеріали та складають плани тематичних екскурсій по експозиціях музею.
Із студентами проводяться тематичні екскурсії методичного характеру. Для розширення світогляду і ерудиції студентів можливе також проведення екскурсій не тільки на безпосередній базі практики, а й в інших музейних установах. Заплановані навчальні екскурсії покликані сприяти ефективному виконанню студентами завдань їх індивідуального плану та програми практики загалом.
Конкретні види роботи та час їх виконання визначаються для студентів працівниками музею відповідно до плану роботи установи. Однак, вони обов’язково повинні охоплювати питання фондової, експозиційної та науково-освітньої роботи музею, які є основними у фаховій підготовці історика до майбутньої професійної діяльності, зокрема як музейного працівника.
Методичні рекомендації
При складанні тематико-експозиційного плану в Івано-Франківському краєзнавчому музеї, який виступає базою практики, за кожним студентом закріплюється окрема частина експозиції. Практикант, керуючись рекомендаціями керівника-методиста та зразком, повинен описати музейні матеріали, що складають ту чи іншу експозицію.
Працюючи над індивідуальним завданням, студенти повинні розуміти, що тематико-експозиційний план є особливо важливим етапом побудови експозиції будь-якого музею. Суть цього етапу полягає в дальшому відборі і групуванні експозиційних матеріалів у відповідності з розширеною тематичною структурою. Саме на цьому етапі втілення конкретно-історичного змісту музейними засобами набуває предметної визначеності.
Тематико-експозиційний план являє собою повний і послідовний виклад змісту всіх розділів (тем, підтем), а також перелік усіх експонатів і матеріалів, за допомогою яких ці теми будуть відображені в майбутній експозиції. Це остаточний документ, у якому реалізується основний задум авторів експозиції. Він є одночасно і завданням для художнього оформлення музею.
У плані передбачається розміщення і групування експонатів відповідно до основної мети експозиції і кожного експозиційного комплексу. Всередині кожного експозиційного комплексу слід дотримуватися групування експонатів за змістом.
Тематико-експозиційний план складається за такими графами:
- Тематична структура експозиції (назва розділів, тем і підтем).
- Номер експонатів по порядку.
- Назви і зміст експонатів (тексти, цитати, анотації, етикетки).
- Тип експоната (текст, оригінал, копія, фото, макет, карта тощо).
- Кількість експонатів.
- Розмір експоната.
- Місце в експозиції.
- Місце зберігання експоната або джерело надходження в експозицію.
- Примітка.
У ході практики студенти повинні навчитися заповнювати книгу надходжень (Додаток Є) та інвентарну картку експонату.
Інвентарна картка експонату включає: порядковий номер; назву речі; опис речі; час і місце, де знайдено річ; орієнтовне датування речі; стан її збереженості; матеріал і техніка виготовлення; прізвище та ім’я власника; прізвище та ім’я особи, яка передала експонат до музею; час передачі речі до музею. На інвентарній картці обов’язково вказується дата її заповнення та ставляться підписи складача документа і директора музею.
Студенти складають текст екскурсії на тему індивідуального завдання обсягом 5 друкованих сторінок. Текст екскурсії повинен повністю відповідати тематико-експозиційному плану і відображати не менше 50% експонатів, наведених у вказаному плані. Крім цього, текст екскурсії має бути не перевантажений зайвими фактичними даними, бути цікавим і нести нову інформацію для пересічного відвідувача музею. Текст екскурсії закінчується списком використаних джерел та літератури.
Форми та методи контролю
Організація контролю на базах практики характеризується різноваріантністю, різнорівневістю і залежить від специфіки роботи установи, в якій здійснюється практика, основних завдань індивідуального плану роботи студентів. Контроль за виконанням студентами плану музейної практики забезпечується керівниками бази практики, а також керівником-методистом від Факультету.
Студенти зобов`язані виконувати установлений на базі практики режим праці.
Основними формами контролю є:
– облік присутності студентів на базі практики;
– фіксація часу початку і закінчення роботи студента;
– запис про виконаний об’єм роботи впродовж кожного дня практики (здійснюється студентом у щоденнику практики);
– перевірка керівником-методистом виконання кожним студентом зокрема і мікрогрупою в цілому завдань практики (здійснюється керівником-методистом вибірково і в обов’язковому порядку після завершення практики);
– захист студентом-практикантом звіту про проходження практики.
Здійснення контролю за проходженням студентами музейної практики повинно сприяти її чіткому проведенню, забезпеченню досягнення мети і завдань програми практичного курсу з визначених навчальних дисциплін. Він є складовою частиною процесу формування у студентів навиків самоорганізації праці і самоконтролю.
Підсумкова звітність має на меті узагальнення результатів, отриманих за термін проходження практики. Важливою формою підсумкового контролю студентів за проходженням музейної практики є конференція, що проводиться по закінченню практики. З кожної групи рекомендується один студент для виступу на підсумковій конференції. У виступі аналізуються позитивні й негативні сторони практики, звертається увага на забезпечення музеїв сучасними технічними засобами, аудіогідами тощо. Особлива увагу звертається на труднощі при підготовці тексту екскурсії та тематико-експозиційного плану.
Окремим пунктом наказу є підведення підсумків практики, що передбачає створення комісії для прийняття заліку та дату, до якої студент повинен прозвітуватися про виконання завдань, поставлених програмою практики. До складу комісії можуть входити: декан Факультету, завідувач кафедри етнології і археології, викладачі кафедр факультету.
На залік студент має представити весь пакет документів, передбачених робочою програмою практики (щоденник практики, текст екскурсії, тематико-експозиційний план, письмовий звіт про проходження практики тощо).
Комісія приймає залік у терміни, що визначені наказом на практику.
Вимоги до оформлення звітної документації
У звіті необхідно коротко і конкретно описати обсяг роботи, виконаний студентом впродовж усього терміну проходження практики. Структура звіту включає: титульну сторінку (Додаток А); короткі відомості про місце проходження практики; інформацію про роботу, виконану студентом впродовж терміну проходження практики (складання фондової документації, тематико-експозиційного плану, підготовка тексту екскурсії, заповнення інвентарної картки тощо).
Звітна документація перевіряється і затверджується керівником-методистом.
Щоденник проходження студентом музейної практики є одним з базових документів звітної документації. Щоденник заповнюється від руки і в обов’язковому порядку подається керівнику-методисту для виставлення оцінки. Зразок оформлення титульної сторінки щоденника студента-практиканта додається.
Щоденник повинен містити основні відомості про студента (прізвище, ім’я, по-батькові, курс, група), керівника-методиста (прізвище, ініціали, науковий ступінь, вчене звання), графік проходження практики (початкова і кінцева дати). Щоденник ведеться у стандартному учнівському зошиті, об’ємом 18 аркушів. Він повинен містити конкретну інформацію про проведену роботу впродовж практики.
Практикант заповнює індивідуальний план-графік, у якому відображено основні види робіт, виконані під час практики.
У тематико-експозиційному плані мають бути відображені: тематична структура експозиції (назва розділів, тем і підтем), номер експонатів по порядку, назви і зміст експонатів (тексти, цитати, анотації, етикетки), тип експоната (текст, оригінал, копія, фото, макет, карта тощо), кількість експонатів, розмір експоната (довжина, ширина, висота), місце в експозиції, місце зберігання експоната або джерело надходження в експозицію, примітки. Тематико-експозиційний план має включати опис як мінімум 20 експонатів виставки музею.
Підведення підсумків практики
Після закінчення терміну практики студенти звітують перед кафедрою, відповідним підрозділом про виконання РПП та індивідуального завдання. Уся звітня документація оформляється за вимогами, які передбачені РПП, та подається на рецензування керівнику практики від навчального закладу. Після доопрацювання та остаточного погодження з керівником практики звіт в друкованому вигляді разом з іншими документами, передбаченими РПП, подається на захист.
- Звіт з практики захищається студентом в комісії, призначеній завідувачем кафедрою або заступником декана/декана структурного навчального підрозділу університету. До складу комісії входять керівник практики підрозділу університету, керівник-методист практики від підрозділу університету і, за можливості, від баз практики, викладачі кафедри, які викладали практикантам спеціальні дисципліни. Підсумки навчальної практики підводяться на засіданні кафедри:
- підведення підсумків роботи практикантів;
- виявлення досягнень і недоліків у їхній роботі;
- оцінка рівня теоретичної і практичної підготовленості студентів до роботи за спеціальністю;
- оцінка якості роботи з організації практики її керівником;
- визначення заходів, спрямованих на подальше поліпшення практики.
Підсумки проходження музейної практики підводяться у формі складання заліку. Оцінка за практику вноситься в заліково-екзаменаційну відомість і в індивідуальний навчальний план (залікову книжку) студента за підписом керівника-методиста від підрозділу університету.
Студент, який не виконав програму практики, отримав незадовільну оцінку за практику, відраховується з університету.
Якщо програма практики не виконана студентом з поважної причини, то навчальним закладом надається можливість студенту проходження практики повторно у пізніший термін (в межах графіку навчального процесу).
Основний зміст підсумкового проблемного засідання кафедри складають доповіді з узагальнення досвіду роботи студентів з питань проходження практики.
Підсумки практики обговорюються на засіданні кафедри/циклової комісії та заслуховуються вченою радою Факультету не менше одного разу протягом навчального року. Керівник практики інформує адміністрацію навчального закладу щодо фактичних термінів початку і закінчення практики, складу груп студентів, які пройшли практику, їх дисципліни, стану охорони праці і протипожежної безпеки на базі практики і з інших питань організації і проведення практики.