Етнографічна практика

ЕТНОГРАФІЧНА ПРАКТИКА

 

 

 

 

 

Положенння про етнографічну практику 2013

Положенння про етнографічну практику 2017

Робоча-програма-етнографічної-практики-2019

робоча-програма-етнографічної-практики-2023

Методичні рекомендації з етнографічної практики 2019

Методичні рекомендації з етнографічної практики 2023

Силабус Етнографічна практика ІІІ курс ІА_2023

Керівники-методисти етнографічної практики – етнологи з великим досвідом польових етнографічних експедицій Костючок Петро Леонтійович  та Боян-Гладка Світлана Петрівна 

Базами етнографічної практики є науково-дослідницькі інституції, спеціалізовані інститути, музеї, заклади культури, відділи освіти райдержадміністрацій, які відповідають вимогам програми практики, що забезпечені висококваліфікованими кадрами і відповідають вимогам програми практики відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів –
Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського

Національний заповідник «Давній Галич»

Долинський краєзнавчий  музей «Бойківщина» ім.. Тетяни і Омеляна Антоновичів

Національний природний парк «Гуцульщина»

Національний природний парк “Верховинський”

Етнографічна виробнича практика проводиться на 3 курсі в VІ семестрі серед студентів спеціальності 032 «Історія та археологія». Тривалість практики становить 2 тижні в другій половині червня. Дана практики дає можливість ґрунтовно та всебічно вивчити певні локальні прояви громадського і родинного побуту, звичаєвого права, обрядової сфери та інших елементів духовної культури населення досліджуваних населених пунктів Гуцульщини, Бойківщини, Опілля і Покуття.

Етнографічна практика займає важливе місце в системі професійної підготовки майбутнього історика. Введення її в 2013 р. Інституті історії і політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника пояснюється потребою актуалізувати дослідження історико-культурної спадщини етносу, формування бережливого і шанобливого ставлення до культурної скарбниці народу, емоційно-моральної сфери особистості, розвитку духовних потреб та ціннісних орієнтацій особистості. Знання і навички набуті під час етнографічної практики органічно доповнюють навчальні курси з історії України, етнології України, народознавства тощо.

Метою практики є закрiплення знань, отриманих студентами з теоретичного курсу «Етнологія України», формування і розширення професійних знань студентів про історію, культуру, побут українського народу й інших народів, що населяють територію України, опанування набутих знань і спостереженням за мовленням інформаторів, знання усної і пісенної народної творчості. Поглиблення інтересу студентів мiжпоколiнних тpадицiй спpиятиме набуттю пpофесiйно-педагогiчних навичок, що веде до усвідомлення своєрідності народу, виховує почуття поваги до інших народів, розвиває культурознавчу, народознавчу, методичну, педагогічну компетенції майбутнього вчителя історії. Виходячи з поставленої мети представлені завдання практики: виробити у студентів навички практично-дослідницької, наукової і збиральницької роботи пам’яток матеріальної та духовної культури в процесі організації і проведення навчально-виховного процесу; розвивати у них прагнен­ня до самоосвіти, систематичного набуття й поповнення знань; ознайомити практикантів з методикою польових досліджень; навчити основним формам роботи в експедиції: особистому спостереженню, навикам спілкування з інформаторами, методам фіксації речових матеріалів і збору етнографічних колекцій; навчити правилам ведення і збереження польової документації та на основі передового досвіду навчити студентів методиці використання польових матеріалів у науково-дослідній, виховній та практичній роботі за професійною спрямованістю.

Етнографічна практика передбачає стаціонарні польові дослідження з виїздом на місця, де студенти займаються безпосереднім вивченням етнографічної специфіки населення, дослідженням традиційних форм господарювання, побуту, звичаїв. Стаціонарне польове дослідження студентів передбачає трьохтижневе зібрання матеріалів безпосередніх емпіричних даних, їх аналітичного опрацювання і реконструкцію пережитків традиційної культури. Етнографічна практика є навчальною, оскільки враховує знання, отриманi студентами з курсів «Етнологія України», «Історія України».

Практика проводитиметься з іншими інституціями: науково-дослідницькими інститутами, музеями, закладами культури. Під час практики студенти збирають інформацію шляхом анкетування та інтерв’ю. Запис здійснюється за допомогою відео-та аудіотехніки з використанням картографування та колекціонування артефактів. Додатком можуть слугувати фотографії, малюнки, карти-схеми. Після закінчення етнографічної практики студент подає керівнику наступні документи: щоденник практики, звіт, план етнографічної практики, аудіо- та відеозаписи, картографування місцевості, колекціонування артефактів.

Після завершення етнографічної практики студент оцінює та усвідомлює власний досвід пошукової роботи, що сприяє його становленню як науковця, громадянина і особистості.

Етнографічна виробнича практика вперше була проведена 2012 – 2013 н.р. Експедиційна робота практики була стаціонарною і пройшла успішно. Були сформовані бази практики: Долинський краєзнавчий музей «Бойківщина» імені Тетяни і Омеляна Антоновичів (с. Витвиця, Розточки, Кальна, Липа, Лужки, Церківна, Слобода Болехівська) та с. Зелене Верховинський район, за якими були закріплені керівники-методисти і розподілені студенти-практиканти.

Напередодні практики керівниками-методистами було розроблено методичні документи для студентів і маршрути експедицій, що дало змогу справитись з поставленими метою і завданнями практики (зібрати якомога більше польових етнографічних матеріалів, карт мікротопонімів населених пунктів, зібрати артефакти, фото і відео документи). Кожен студент був забезпечений необхідною методичною літературою, адже кожен мав запитальник щодо теми опитування, що спрощувало роботу.

Збір етнографічного матеріалу студенти-практиканти проводили кущовим методом з маршрутним обстеженням. В результаті проходження практики студентам сподобалось збирати польові матеріали серед сільського населення, застосовуючи вміло методи польових етнографічних досліджень: інтерв’ю, опитування та ін.. Після закінчення практики кожен студент підготував папку документів (електронний і паперовий варіанти): звіт, польовий щоденник, коротка інформація про населений пункт, топографічна карта населеного пункту, аудіо-та відеозаписи, зібрані артефакти, паспорт респондентів із живим текстом. Ці всі результати роботи практикантів передано в Науковий етнографічний архів Інституту історії, політології і міжнародних відносин, що діє при кафедрі етнології і археології.

В перспективі керівниками-методистами  завчасно до практики планується розробити анкети-бланки мешканцям населених пунктів для визначення меж розповсюдження тих чи інших явищ традиційної культури. Анкетне обстеження є найефективнішим під час вивчення проявів сучасної етнокультури або таких культурних елементів, що зникли не так давно і ще продовжують триматися в пам’яті респондентів старшого покоління.

Навчальна етнографічна практика займає важливе місце в системі професійної підготовки майбутнього історика. Введення на факультеті історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника пояснюється потребою актуалізувати дослідження історико-культурної спадщини етносу, формування бережливого і шанобливого ставлення до культурної скарбниці народу, емоційно-моральної сфери особистості, розвитку духовних потреб і ціннісних орієнтацій особистості.

Особливістю етнографічної практики є те, що саме у її процесі набуваються студентами навички працювати з інформаторами засвоюючи при цьому деякі практичні ази науково-пошукової польової роботи. Набуті навички та матеріали польової етнографічної практики передбачають виховання дбайливого ставлення до пам’яток історії та народної культури і побуту, раціонального його використання у навчальному процесі студентів, написання ними курсових і дипломних робіт, застосування їх у подальшій науково-дослідницькій діяльності.

Програма практики студентів ІІІ курсу Факультету історії, політології і міжнародних відносин спеціальності 032 «Історія та археологія» розроблена вiдповiдно до «ПОЛОЖЕННЯ про організацію та проведення практики у Державному вищому навчальному закладі «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»вiд 26 березня 2013 р. i відповідно до Закону України “Про вищу освіту” від 1 липня 2014 року, Указу Президента України від 04.07.2005 № 1013/2005 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні», положень Концепції досконалості Європейського фонду управління якістю, вимог Міжнародного стандарту якості ISO серії 9000.

Вона враховує знання, отриманi студентами з курсів «Загальна етнологія», «Етнологія України» та «Етнографія».

Згідно навчальним планам навчальна етнографічна практика проводиться за планом:

Назва практики Напрям спеціальності Курс Семестр Кількість тижнів Кількість годин Форма контролю
всього ЄКТС
Навчальна етнографічна практика 032 «Історія та археологія» третій шостий 2  тижнів 90 3,0 залік

 

Згідно навчального плану навчальну етнографічну практику проходять студенти ІІI курсу факультету історії, політології і міжнародних відносин спецiальностi 032 «Історія та археологія», тривалість якої – два тижні. Студенти проходять практику академічними групами. Розрахунок на одну групу денної форми становить 6 годин в день, заочної – 1 година на групу на весь період практики. Кафедра етнології і археології на чолі із завідувачем кафедри затверджує порядок i час проведення практики та призначає керiвників для організації практики з викладацького складу за фахом етнолог, якi будуть закрiпленi за кожною групою.

Етнографічна практика передбачає стаціонарні польові дослідження у населених пунктах Карпатського регіону. Під час виїзду на місця студенти займаються безпосереднім вивченням етнографічної специфіки місцевого населення, дослідженням його традиційних форм господарювання, побуту, звичаїв. Все це відбувається шляхом збирання безпосередніх етнографічних емпіричних даних, їх аналітичного опрацювання і реконструкцію пережитків традиційної культури. Саме тому проведення етнографічної практики сприятиме виробленню у студентів навичок практично-дослідницької, наукової і збиральницької роботи щодо пам’яток матеріальної та духовної культури в процесі організації і проведення навчально-виховного процесу, практикування методик польових досліджень, основних форм роботи в експедиції: особистому спостереженню, навикам спілкування з інформаторами, методам фіксації речових матеріалів і збору етнографічних колекцій. Все це якісно підвищить навчальну, науково-дослідну, виховну та практичну підготовку студентів у подальшій роботі за професійною спрямованістю.

Щодо пiдготовки студентiв для проходження практики кафедра органiзовує базу практики i проводить настановчу нараду, на якiй знайомить студентiв з метою i завданням практики, обсягом обов’язкових робiт для виковання, порядком ведення звiтною документацiєю, вимогами до студентiв-практикантiв. Надалi керiвник практики проводить систематичнi консультацiї зi студентами-практикантами та контролює хiд виконання запланованих робiт.

Знання і навички набуті під час етнографічної практики органічно доповнюють навчальні курси вільного вибору студента. При проходженні даної практики слід послідовно дотримуватися принципу історизму, який передбачає пізнання певних явищ культури у процесі їх становлення і розвитку, в органічному зв’язку з умовами їх виникнення і функціонування.

Виробнича етнографічна практика складається з трьох етапів:

І. Передекспедиційний етап.

  1. Теоретична підготовка до етнографічної практики. Встановлення пріоритетних завдань (фіксація зразків традиційної матеріальної культури, записування інформаторів, вивчення духовної культури, комплексний аналіз місцевої традиційної культури). Вивчення локальних особливостей досліджуваного регіону (межі етнографічного регіону, його історія, специфіка явищ традиційної культури, діалектні норми тощо). Принципи фіксації матеріалу. Аналіз методик польової роботи. Студіювання тематичних запитальників та розробка нових.
  2. Практична пропедевтична робота. Розроблення докладного плану проведення експедиції. З’ясування типових норм щодо фіксації та паспортизації етнографічних матеріалів. Технічне забезпечення етнографічної практики. Освоєння апаратури. Проведення тренувальних сеансів.
  3. Індивідуальне приготування учасника етнографічної експедиції.
  4. Передвиїзний збір для перевірки комплектності експедиційної групи.
  5. Виїзд експедиції у місце обстеження.

ІІ. Експедиційний етап

  1. Початок роботи експедиції. Налагодження контактів із місцевим населенням. Вивчення географії місцевості. Ознайомлення із історико-культурними пам’ятками досліджуваної місцевості.
  2. Пошук інформантів, організація збиральницького сеансу. Створення реєстру потенційних респондентів. Виявлення талановитих авторитетних знавців місцевих традицій, активних учасників народних обрядодійств.
  3. Збиральницький сеанс.

3.1. Магнітофонний запис збиральницького сеансу. Встановлення „живого” контакту із інформантом. З’ясування паспортних даних. Акцентування на тих аспектах, які найкраще знає інформант. Ретельне вивчення етнографічних явищ, що презентують оригінальну місцеву традицію. Проведення повторних сеансів. Увага до фіксації варіантів одного явища.

3.2 Паралельна фіксація збиральницького сеансу у “польовому зошиті”: паспортні дані збиральницького сеансу; список опитаних респондентів, хто саме надавав інформацію; повний словесний текст, записаний скорописом; репліки; незрозумілі чи нечітко вимовлені слова з поясненнями та коментарями інформаторів, розповіді інформанта про своє життя тощо; описи чи замальовки житлових та господарських будівель, ландшафт, історичні пам’ятники тощо.

3.3. Інші форми фіксації збиральницького сеансу.

Фото-, відеозйомка.

ІІІ. Післяекспедиційний етап

1.Опрацювання етнографічних матеріалів:
а) Транскрипція словесних текстів;
б) Чистове оформлення етнографічних матеріалів.

2.Оформлення експедиційних матеріалів для здачі та архівування
а. Порядок комплектування архівної папки:
б. Оформлення архівної папки
в. Звіт про етнографічну практику
г. Схема населеного пункту, де проводилися обстеження
ґ. Реєстраційний список зібраного етнографічного матеріалу
д. Документування етнографічних матеріалів
е. Документування аудіозаписів
є. Документування з картографування та колекціонування артефактів
ж. Реєстраційна картка аудіо касети
з. Типовий бланк інвентарного опису
и. Архівне шифрування етнографічної документації

Базами етнографічної практики є кафедра етнології і археології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, науково-дослідницькі інституції, відділи освіти райдержадміністрацій, спеціалізовані інститути, музеї, заклади культури, які відповідають вимогам програми практики, що забезпечені висококваліфікованими кадрами (наукові співробітники, культурологи, вчителі) і відповідають вимогам програми практики відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Це  Долинський краєзнавчий  музей «Бойківщина» ім.. Тетяни і Омеляна Антоновичів, Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського, Національний природний парк «Гуцульщина», Національний природний парк «Верховинський», відділ освіти Надвірнянської районної державної адміністрації, відділ освіти Долинської районної державної адміністрації.

Студенти-заочники проходять практику за місцем проживання.

Після завершення виробничої етнографічної практики студент оцінює та усвідомлює власний досвід пошукової роботи, що сприяє його становленню як науковця, громадянина і особистості.

Керівництво практикою

Відповідальність за організацію, проведення і контроль практики покладається на ректора університету. Навчально-методичне керівництво і виконання програм практик забезпечує кафедра етнології і археології. Загальну організацію практики та контроль за її проведенням в університеті здійснює  керівник практики університету.

Безпосереднє навчально-методичне керівництво і виконання програми практики забезпечують відповідна кафедра етнології і археології Факультету та керівники практики. Організаційними заходами, що забезпечують підготовку та порядок проведення практики, є:
– керівниками практики є викладачі-етнологи;
– розробка навчально-методичного матеріалу для студентів;
– визначення баз практики;
– укладання угоди на проведення практики між ВНЗ та установою;
– направлення студентів на практику;
– повідомлення про прибуття студента на практику;
– підготовка форм звітної документації за результатами проведення практики.

Наказом керівника вищого навчального закладу про проведення практики студентів визначається:
– місце та терміни проведення практики;
– склад студентських груп;
– відповідальний керівник за організацію практики та оформлення підсумкового звіту за її результатами;
– посадова особа, на яку покладено загальну організацію практики та контроль за її проведенням (проректор з науково-педагогічної роботи, декан/декан Факультету/факультету, заступник декана/декана Факультету/факультету, заступник декана коледжу, завідувач відділення).

ПРАВА ТА ОБОВЯЗКИ КЕРIВНИКIВ ПРАКТИКИ

Керівники-методисти практики мають право:

    • брати участь у конференцiях та нарадах з питань органiзацiї i проведення практики;
          • вносити пропозицiї щодо вдосконалення практики;
          • разом зі студентами-практикантами брати участь у польовому зборі матеріалу та здійснювати контроль за виконанням студентами завдань практики;
          • працювати у роботi комiсiї при пiдведеннi пiдсумкiв практики та вносити пропозицiї щодо оцiнювання результатiв роботи студентiв-практикантiв;
          • пропонувати кандидатуру студента на участь у конкурсi за кращого студента-практиканта.

      Обов’язки керівників практики:

          • перед початком визначити готовність бази практики;
          • забезпечити проведення всiх органiзацiйних заходiв у навчальному закладi перед практикою студентiв: iнструктаж про порядок проходження та з технiки безпеки, надання студентам-практикантам необхiдних документiв (щоденник тощо);
          • повiдомити студентiв про систему звiтностi та оцінювання з практики (оформлення всiх необхiдних документiв);
          • разом з керiвниками об’єктiв проведення практики забезпечувати високу якiсть її проведення згiдно з програмою;
          • контролювати забезпечення належних умов для проходження практики;
          • проводити консультації для студентiв з рiзних питань проходження практики;
          • виконунати всi роботи, передбаченi програмою практики.

      ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ КЕРІВНИКІВ БАЗ ПРАКТИКИ

      Керівники баз практики мають право:

          • вносити пропозицiї щодо вдосконалення практики;
          • разом зі студентами-практикантами брати участь у польовому зборі матеріалу та здійснювати контроль за виконанням студентами завдань практики;

      Обов’язки керівників баз практики:

          • перед початком визначити готовність бази практики;
          • забезпечити проведення всiх органiзацiйних заходiв під час практики студентiв;
          • контролювати забезпечення належних умов для проходження практики.

      Базою практики є населені пункти Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини, Покуття і Опілля. Практика проводитиметься з іншими інституціями: науково-дослідницькими інститутами, спеціалізованими інститутами, музеями, закладами культури. Це у свою чергу дозволяє студентам глибше пізнати історію населених пунктів і популяризувати її серед широких кіл населення.

      ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СТУДЕНТIВ

      Студенти-практиканти мають право:

          • одержувати консультації керівника-методиста практики;
          • повторного проходження практики у разі відсутності студента під час практики за умови надання відповідних документів та за рішенням деканату факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника;
          • вносити пропозицiї щодо організації проведення і вдосконалення практики.

      На перiод практики призначається староста групи.

      Обов’язки студентів-практикантів:

          • Студенти-практиканти пiд час проходження виробничої етнографічної практики зобов’язанi:
          • до початку практики одержати від керiвника-методиста практики методичнi матерали та консультацiю щодо оформлення всiх документiв;
          • своєчасно прибути до мiсця проходження практики;
          • дотримуватись правил встановленого розпорядку i режиму робочого часу в польових умовах проходження практики, виконувати розпорядження керівника-методиста практики;
          • у повному обсязi виконувати всi завдання, передбаченi програмою практики;
          • вiдповiдально і сумлінно ставатися до ваконання роботи;
          • дотримуватись правил охорони працi, технiки безпеки;
          • вести щоденник, де записуються данi про всю проведену роботу за кожен день практики і свої спостереження При необхiдностi зазначаються причини, якi завадили виконанню того чи iншого завдання;
          • своєчасно оформити звiтну документацiю i здати керiвнику-методисту вiд навчального закладу.

       МЕТА І ЗАВДАННЯ ПРАКТИКИ

      Метою практики є ознайомлення студентів зі специфікою етнографічної експедиції, закрiплення знань, отриманих студентами ІІІ курсу з теоретичних курсів «Загальна етнологія», «Етнологія України», «Етнографія», формування і розширення професійних знань студентів про історію, культуру, побут українців Прикарпаття, етнічних груп, що населяють територію краю, опанування набутих знань і спостереженням за мовленням інформаторів, знання усної і пісенної народної творчості, отримання ними первинних професійних умінь і навичок, формування вмінь приймати самостійні рішення у фаховій підготовці етнолога. Безпосередньо головною метою етнографічної практики є комплексне етнографічне обстеження обраного району. Студенти здійснюють письмово і за допомогою електронних носіїв записи народних переказів, легенд, набуваючи при цьому навичок етнографічної праці.

      Основні завдання етнографічної практики

      Навчальні:
      – забезпечити зв’язок теоретичних знань фахових дисциплін з польовими етнографічними опитуваннями, використання їх у розв’язанні конкретних навчальних, розвивальних та виховальних завдань;
      – формувати у студентів психологічну готовність до польової етнографічної роботи.

      Наукові:
      – поглибити інтерес студентів до мiжпоколiнних тpадицiй що спpиятиме виробити творчий підхід до дослідницької етнографічної діяльності;
      – формувати вміння проводити науково-дослідницьку роботу.

      Виховні:
      – виховати почуття поваги до інших народів, розвиває культурознавчу, народознавчу, методичну, педагогічну компетенції майбутнього історика;
      – сприяти становленню особистості студента-практиканта.

      Професійні:
      – поглибити інтерес студентів мiжпоколiнних традицій що спpиятиме набуттю пpофесiйних навичок, що веде до усвідомлення своєрідності народу;
      – проводити роботу з респондентами методами опитування, анкетування і бесіди;
      – складати запитальник і анкети;
      – проводити фіксацію об’єктів матеріальної культури та явищ духовної культури;
      – на основі етнологічних знань проводити аналіз й узагальнення досвіду з етнографічної практики;
      – розробляти перспективний і поточний плани роботи етнографічної практики.

      Компетенції навчальної етнографічної практики:

      Компетентності соціально-особистісні:
      – розуміння та сприйняття етичних норм поведінки;
      – здатність до критики й самокритики;
      – креативність, здатність до системного мислення;
      – адаптивність і комунікабельність;
      – наполегливість у досягненні мети;
      – турбота про якість виконуваної роботи.

      Загальнонаукові компетентності:
      –  оволодіння базовими знаннями і навиками у галузі етнографії і методики польових етнографічних досліджень;
      –  обізнаність з методами й інструментарієм реалізації завдань, пов‘язаних із майбутньою професійною діяльністю.

– сформованість навичок роботи з нормативними документами, методичними вказівками до «Польової етнографічної експедиції», методами: опитування, інтерв’ю, анкетування, бесіда;
– вміння складати запитальник і анкети;
– провадження фіксації об’єктів матеріальної культури та явищ духовної культури;
– оволодіння категоріально-поняттєвим апаратом, дотичним до обраної галузі знань.

Професійні компетентності:
– набуття навичок використання теоретичних знань у практичній діяльності етнографа;
– здатність на основі етнологічних знань проводити аналіз й узагальнення досвіду з етнографічної практики;
– розробляти перспективний і поточний плани роботи етнографічної практики;
– планувати та організовувати науково-дослідницьку роботу;
– здатність до фахової рефлексії.

Під час етнографічної практики студент виконує обов’язки етнографа-дослідника, обов’язки якого зводяться до збирання польового етнографічного матеріалу шляхом опитування, бесіди, анкетування, фото, відео- та аудіофіксації, графічних способів тощо.

 

Основні завдання навчальної етнографічної практики:

  • Застосувати і поглибити отримані студентами теоретичні знання з курсів «Загальна етнологія», «Етнологія України», «Етнографія», «Історичне краєзнавство», «Джерелознавство». Відомості, які отримують студенти у період проходження музейної практики після завершення ІІ курсу, органічно доповнюють названі навчальні курси. Фактологічний матеріал, предмети матеріальної культури, зібраний студентами, сприятиме кращому засвоєнню теоретичних положень даних дисциплін та створенні етнографічного музею при Інституті історії і політології.
  • Виходячи з сучасних завдань і вимог до підготовки спеціалістів високої кваліфікації, виробити у студентів навички практично-дослідницької, наукової і збиральницької роботи пам’яток матеріальної та духовної культури в процесі організації і проведення навчально-виховного процесу. На цій основі розвивати у них прагнен­ня до самоосвіти, систематичного набуття й поповнення знань.
  • Ознайомити практикантів з методикою польових досліджень; навчити основним формам роботи в експедиції: особистому спостереженню, навикам спілкування з інформаторами, методам фіксації речових матеріалів і збору етнографічних колекцій.
  • Навчити правилам ведення і збереження польової документації.
  • На основі передового досвіду навчити студентів методиці використання польових матеріалів у науково-дослідній, виховній та практичній роботі за професійною спрямованістю.
  • Залучити студентів до активної громадської, культурно-просвітницької діяльності серед населення, популяризації виявлених польових матеріалів.
  • Сприяти згуртуванню студентського колективу, формуванню особистості майбутнього історика.

Підготовка в університеті до навчальної етнографічної практики характеризується інтегрованістю, взаємозв’язком усіх компонентів (навчальних дисциплін, музейної практики, науково-дослідної роботи) і їх скоординованістю з метою досягнення головної мети – розвитку індивідуальності, особистості студента як майбутнього вчителя і науковця.

Перед початком навчальної етнографічної практики студент повинен знати:

  • Теорію і методику польових досліджень, „Кодекс професійної етики етнолога”.
  • Основні поняття етнографічної науки, її методологію і завдання.
  • Етнографічне районування України, його характеристику та особливості.
  • Особливості життєдіяльності етнічних та етнографічних груп на території України.
  • Основні риси сільськогосподарської культури, поселення і житла, комплекси одягу етнографічних районів України.
  • Народні промисли і народні ремесла, традиції народного харчування, особливості матеріальної культури в різних районах України.
  • Суспільні відносини на Україні в їх історичному розвитку, громадський та сімейний побут, народний етикет.
  • Основні ознаки усної народної творчості, календарні свята та обряди, народні знання та вірування тощо.

Перед початком навчальної етнографічної практики студент повинен вміти:

  • самостійно скласти тематичний запитальник;
  • здійснювати опитування респондентів і належно фіксувати отриману інформацію;
  • користуватися технічними засобами (диктофон, фотоапарат, відеокамера).

Під час практики студенти орієнтовані на такі групи інформаторів: 1) представників старшого покоління (60 років і старші); 2) жителів середнього покоління (30 – 50 років); 3) молодше покоління (до 30 років).

Обов’язковою вимогою до збирача є повага співрозмовника, особливо людини похилого віку, чуйність, ввічливість. У багатьох випадках необхідно виявляти витримку, терпляче вислухати розповідь про речі, які не цікавлять, щоб потім перевести розмову в потрібне русло. Носіями етнографічного матеріалу є переважно люди похилого віку, отже, потрібно зважити на фізичну перевтому цих людей при бесіді. Звичайно, не варто віддразу розпочинати розмову з конкретного питання. Спочатку доцільна розмова на нейтральну тему, а вже потім поступово переходити до питань етнографічного характеру в селі (місті). У цій справі дуже багато залежить від уміння збирача етнографічного матеріалу правильно організувати працю. Вирушаючи на зустріч з виконавцем, варто детально поміркувати, яким чином побудувати бесіду, з яких питань почати, як перейти до записування. Запис мусить передавати всі особливості мови виконавця. Діалектизми, русизми, жаргонізми, прості слова не можна замінювати на літературні слова. Якщо ж значення слова незрозуміле, варто попрохати виконавця витлумачити його і включити це пояснення до приміток. Особливу увагу потрібно звернути до архаїзмів, наявність яких свідчить про те, що текст набув сучасної форми кілька століть тому. Обов’язково потрібно звернутися до виконавця за поясненням змісту цих слів. Після кожної зустрічі з інформатором слід уважно перечитувати свої записи, переписувати їх.

Слід особливу увагу студентів звернути на звички, звичаї, закони спілкування, прийняті в даній місцевості, чи в даному населеному пункті. Велику роль у цьому повинні відіграти вчителі місцевої школи, працівники бібліотеки, музею, які на прохання керівника практики можуть провести попередню бесіду, розповісти про своєрідність побуту жителів даного населеного пункту.

Пpибувши на мiсце пpактики, студенти пеpший день пpацюють у сiльськiй pадi, в школi, в бiблiотецi села, а пiсля цього з жителями села. Для фоpмування у студентiв навичок запису та ведення pоботи пеpшi два днi змiст бесiди спpямовує кеpiвник, пpопонуючи iнфоpматоpам теми, найбiльш близькi мiсцевому жителю.

Збір інформації відбувається шляхом анкетування та інтерв’ю. Це найбільш відповідальний етап роботи, що передбачає фіксацію отриманої інформації. Якщо є можливiсть, потрібно коpистуватись магнiтофоном, відеокамеpою, фотоапаpатом. Виконання індивідуальних завдань передбачає збір і опис експонатів, а саме предметів побуту, фотографій тощо.

Основні форми роботи етнографічної практики:
а) найпростіша фіксація реальних етнокультурних явищ;
б) систематизація етнокультурних явищ;
в) типологізація;
г)реконструкція;
ґ) теоретичний аналіз;
д) наукове передбачення і рекомендації.

Під час проведення етнографічної практики вимагається суворе виконання студентами прийнятих на базі практики правил охорони праці і протипожежної безпеки, з обов’язковим проходженням ними інструктажів.

Студенти-практиканти на етнографічній практиці виконують важливе наукове завдання: накопичують матеріал для дослідження традиційної матеріальної та духовної культури українців Прикарпаття. Записи можуть бути згодом підготовлені до публікації, стати основою для написання наукової роботи.

Невід’ємною складовою етнографічої практики є заняття та екскурсія. Екскурсії під час практики проводяться з метою ознайомлення студентів з історією та культурною спадщиною рідного краю. Заняття та екскурсії під  час  практики  є  її  складовою частиною і  сприяють поглибленню теоретичного навчання з використанням матеріальних можливостей бази практики. Заняття проводяться у формі лекцій,  семінарів, практичних і лабораторних робіт. Екскурсії  проводяться  переважно  навчально-ознайомчого характеру, кількагодинні або одноденні.

Під час етнологічної практики проводиться цілий ряд лекційних, практичних занять,  до чого залучаються найбільш кваліфіковані співробітники бази практики.

Лекції

    • Методи етнографічного дослідження
    • Етнографічна характеристика дослідження населення краю
    • Обробка і використання польового етнографічного матеріалу

Семінарські заняття:

      • Методика і організація польового етнографічного матеріалу
      • Використання технічних засобів у польовій етнографічній роботі
      • Етнографічна експедиція краю.

Проводяться екскурсії по території на якій запланована етнографічна практика з метою отримання студентами найбільш повної уяви про базу практики,  її структуру, взаємодію її окремих підрозділів.  Крім того відбуваються одноденні  історико-етнографічні   екскурсії   за окремим маршрутом. Під час цих екскурсій студенти повинні ознайомитись з музейними установами, їх експонатами і музейними фондами.

Методичні рекомендації

Етнографічна практика як одна з категорій є складовою частиною навчального процесу та має на меті навчити студентів творчо застосовувати у навчальній діяльності науково – теоретичні знання та практичні навички, отримані при вивченні теоретичних і спеціальних дисциплін, сприяти розвитку у майбутніх науковців стійкого інтересу до професійної діяльності і до культурної спадщини свого краю.

Студентам потрібно обов’язково звернути увагу на сучасний стан народної культури даної території. Практикантам буде цікаво спілкуватись з респондентами, вони навчаться записувати і оформляти зібраний польовий матеріал. Під час етнографічної практики студенти повинні застосувати такі основні методи польових досліджень: особисті спостереження; опитування населення(робота з інформаторами, респондентами); фіксація етнографічних матеріалів; збирання етнографічних колекцій.

Зібрані окремими студентами матеріали можуть бути використані для написання дипломних робіт з історії або етнографії. Набутий досвід збору польових етнографічних матеріалів послужить в позашкільній та виховній роботі майбутніх педагогів. Етнографічна практика має і виховне значення для студентів: вона пробуджує зацікавленість до історії народу, його культури, побуту, прививає відповідні естетичні смаки. Сам факт збирання етнографічних матеріалів підносить авторитет респондентів, розповідачів, привертає увагу до етнографії тих, хто нею не цікавився або не цінував її, виховує почуття гордості і значимості української культури, пов’язує її з економікою, виробництвом та повсякденним життям України.

Класифікація методів навчання

За джерелами знань

Словесні

Наочні

Практичні
• бесіда

• інтервю

·     опитування

 • спостереження
• відео фіксація
·    аудіо фіксація		 • робота з аудіо записами
• робота з джерелами
• проведення екскурсій та занять		 За характером пізнавальної діяльності За дидактичною метою • репродуктивні
• проблемні
• частково-пошукові
• дослідницькі		 • закріплення
• формування вмінь і навичок знань
    • ФОРМИ ТА МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

На базах практик існує установлений режим праці, можливий контроль часу початку та закінчення роботи (табелювання), правила ведення поточних записів і складання підсумкового звіту з практики. Організовує, веде і контролює роботу керівник-методист виробничої етнографічної практики. Керівник-методист підписує план етнографічної практики, який складає студент.

Студенти зобов`язані виконувати установлений на базі практики режим праці. Контроль за початком і закінченням роботи покладається на старост груп і відповідальних осіб бази практики. Основною формою контролю за діяльністю студентів-практикантів є самоконтроль у вигляді систематичного ведення щоденника практики і чіткого дотримання виконання індивідуального плану.

Щотижневою формою контролю є перевірка керівником практики щоденників студентів і ознайомлення з усіма опрацьованими матеріалами. Підсумкова звітність має на меті узагальнення результатів, отриманих за термін проходження практики.

Важливою формою підсумкового контролю студентів за проходженням етнографічної практики є конференція, що проводиться по закінченню практики. З кожної групи рекомендується один студент для виступу на підсумковій конференції. У виступі аналізуються позитивні й негативні сторони практики, цікаві знахідки, звертається увага на ілюстративний матеріал, на фото-відеофіксацію.

Особлива увагу звертається на труднощі, які відчули студенти під час практики. Це допоможе керівникам практики врахувати і винести проблемні питання на спеціальне опрацювання під час аудиторних занять.

Окремим пунктом наказу є підведення підсумків практики, що передбачає створення комісії для прийняття заліку та дату, до якої студент повинен прозвітуватися про виконання завдань, поставлених програмою практики. До складу комісії можуть входити: декан Факультету, завідувачі кафедр, керівники практики від кафедри.

 

ОЦIНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ

для студентів денної форми

Захист етнографічної практики планується на науково-практичній конференції в кінці завершення практики. Підсумкову доповідь робить викладач, який здійснював керівництво навчальною етнографічною практикою. Заслуховуються звіти студентів, їх пропозиції і побажання щодо більшої ефективності проведення етнографічних досліджень. Відзначаються кращі наукові роботи.

Звiт складається студентом протягом практики і захищається (з диференцiйованою оцiнкою) на науково-практичній конференції перед комiсiєю, призначеною завiдувачем кафедри, до складу комiсiї входять керiвники практики i викладачi кафедри. Загальна оцiнка роботи кожного студента є комплексною, що враховує усi сторони його дiяльностi в перiод практики. Оцiнка (екзамен) за практику вноситься до залiково-екзаменацiйної вiдомостi й до залiкової книжки студента за пiдписами членiв комiсiї.

Студенту денної форми, який не виконав програму виробничої практики з поважних причин, може бути надано право проходження практики повторно у наступному навчальному році. Якщо студент-практикант не пройшов виробничої етнографічної  практики або порушував вимоги до неї, вiн може бути усунутий вiд проходження практики. Вчена рада Факультету історії,  політології і міжнародних відносин студентам, якi не виконали завдання практики, чи були усунутi вiд проходження практики за поважних причин може дозволити (як виключення) проходити практику в повному обсязi у наступному навчальному році. За інших обставин незадовільна оцінка з виробничої етнографічної практики розглядається як академічна заборгованість. У разі не виконання практики взагалі, студент може бути вiдрахований з ВУЗу.

Критерiї оцiнювання практики:

      • ступiнь сформованостi професiйних умiнь (iндивiдуальне завдання
        рівенъ теоретичного осмислення студентами своєї практичної дiяльностi;
      • рiвень професiйної спрямованостi та соцiальної активностi студента-практиканта;
      • оцiнка роботи студента-практиканта керівником з мiсця проходження практики.

ОЦIНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ

для студентів заочної форми

Студенти-практиканти заочної форми проходять етнографічну практику самостійно за місцем проживання. Для належного оцінювання студента-практикантів всієї групи, керівникам практики відводиться 1 год.:

      1. Аналіз і перегляд документації та допуск до захисту студента-заочника (0,25 год.);
      2. Індивідуальний захист, який планується на науково-практичній конференції  наприкінці практики (0,5 год.);
      3. Письмовий відгук на зроблену роботу (0,25 год.)

Студенту заочної форми, який не виконав програму виробничої практики з поважних причин, може бути надано право проходження практики повторно у наступному навчальному році. Якщо студент-практикант не пройшов виробничої етнографічної  практики або порушував вимоги до неї, вiн може бути усунутий вiд проходження практики. Вчена рада Інституту iсторії i полiтології студентам заочної форми, якi не виконали завдання практики, чи були усунутi вiд проходження практики за поважних причин може дозволити (як виключення) проходити практику в повному обсязi у наступному навчальному році. За інших обставин незадовільна оцінка з виробничої етнографічної практики розглядається як академічна заборгованість. У разі не виконання практики взагалі, студент заочної форми навчання може бути вiдрахований з ВУЗу.

ВИМОГИ ДО ЗВІТУ

Після завершення виробничої етнографічної практики студент подає керівнику-методисту такі документи:

      1. План навчальної етнографічної практики з помітками про виконання.
      2. Етнографічні матеріали за таким орієнтовним змістом:

Розділ І. Теоретична частина

Короткі відомості про населений пункт, його історію та етнокультурні особливості, про етнографічний район тощо.

Розділ ІІ. Практична частина

Висновки про інформацію, одержану в ході опитування респондентів.

Розділ ІІІ. Відомості про інформаторів, вiд яких записано даний матеріал.

      1. Аудіозаписи і відеозаписи.
      2. Картографування місцевості.
      3. Фіксація і колекціонування зібраних артефактів.
      4. Звіт. У звiтi повинна бути коротко i конкретно описана робота, особисто виконана студентом. У ньому зазначається об’єкт і причини його дослідження, хронологічні етапи вивчення, власні спостереження і враження, висновки, рекомендації щодо покращення ефективності проходження етнографічної практики. Аркушi звiту повиннi бути зшитi. Звiт з практики захищається студентом перед комiсiєю, призначеною завiдувачем кафедри.
      5. Щоденник практики (польовий зошит)

Упоpядкований матеріал в електронному варіанті (або як відеозапис) пеpедається на збеpеження в архів кафедри етнології і археології. Після здачі матеріалів практики керівнику-методисту проводиться підведення підсумків виробничої етнографічної практики.

ПIДВЕДЕННЯ ПIДСУМКIВ ПРАКТИКИ

Пiдсумки навчальної етнографічної практики пiдводяться на засiданнi кафедри етнології і археології:

      • пiдведення пiдсумкiв роботи практикантiв;
      • виявлення досягнень i недолiкiв у їхнiй роботі;
      • оцiнка якостi роботи з органiзацiї практики її керiвниками;
      • визначення заходiв, спрямованих на подальше покращення виробничої етнографічної практики.

Загальна форма звітності студента за практику – це подання письмового звіту, підписаного і оціненого безпосередньо керівником практики, в друкованому та електронному вигляді. Оформляється звіт за вимогами, які передбачені.

Звіт в електронному вигляді разом з іншими документами, встановленими навчальним закладом (польовий щоденник, аудіо записи та ін.), подається на рецензування керівнику практики. Після доопрацювання та остаточного погодження з керівником практики звіт в друкованому вигляді разом з іншими документами подається на захист.

      • Звіт з практики захищається студентом в комісії, призначеній завідувачем кафедрою. До складу комісії входять керівник практики, викладачі кафедри, які викладали практикантам спеціальні дисципліни. Підсумки навчальної практики підводяться на засіданні кафедри: підведення підсумків роботи практикантів;
      • виявлення дося­гнень і недоліків у їхній роботі;
      • оцінка рівня теоретичної і практич­ної підготовленості студентів до роботи за спеціальністю;
      • оцінка якості роботи з організації практики її керівниками;
      • визначення заходів, спрямованих на подальше поліпшення практики.

Упоpядкований матеріал в роздрукованому вигляді (за можливості аудіо- та відеозаписи) пеpедаються на кафедру етнології і археології Інституту історії, політології і міжнародних відносин.

За­фіксовані під час практики етнографічні матеріали передаються у папці на зав’язках у формі набраного в текстовому редакторі та видрукуваного на прин­тері тексту, який оформляють з дотриманням таких вимог:

      • формат паперу – А 4;
      • поля: ліве – 30 мм, праве  – 20 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм;

міжрядковий інтервал – 1,5;

      • шрифт – Times New Roman;
      • розмір шрифту (кегль) – 14;
      • нумерація сторінок – наскрізна справа у верхньому куті.

Основний змiст пiдсумкового засiдання кафедри складають доповiдi з узагальнення досвiду роботи студентiв з питань проходження практики.

Результати складання заліку з практики заносяться в екзаменаційну відомість, проставляються в заліковій книжці і в журнал обліку успішності.

Студент, що не виконав програму практики і отримав незадовільний відгук на базі практики або незадовільну оцінку при складанні заліку, направляється на практику вдруге в період канікул або відраховується з навчального закладу.

Керівник практики інформує адміністрацію навчального закладу щодо фактичних термінів початку і закінчення практики, складу груп студентів, які пройшли практику, їх дисципліни, стану охорони праці і протипожежної безпеки на базі практики і з інших питань організації і проведення практики.

Оцінка за практику вноситься в заліково-екзаменаційну відомість і в індивідуальний навчальний план (залікову книжку) студента за підписами керівника-методиста та враховується стипендіальною комісією при визна­ченні розміру стипендії.

Студент, який не виконав програму практики, отримав незадовільний відгук оцінку за практику,  відраховується з університету.

Якщо програма практики не виконана студентом з поважної причини, то навчальним закладом надається можливість студенту проходження практики повторно у пізніший термін (в межах графіку навчального процесу).

Основний зміст підсумкового проблемного засідання кафедри  складають доповіді з узагальнення досвіду роботи сту­дентів з питань проходження практики.

Підсумки практики обговорюються на засіданні кафедри та заслуховуються вченою радою Факультету не менше одного разу протягом навчального року.

Підведення підсумків етнографічної практики проводиться після здачі матеріалів практики керівнику-методисту.

Практика вважається такою, що відбулася, за умови здачі в паперовій папці на зав’язках усіх вказаних звітніх документів, а саме:

      • етнографічних матеріалів;
      • звіту;
      • щоденника;
      • плану практики.

Всі документи зробити в 2-х екземплярах: паперовому, крім фото і цифровому на СD-диску (в цифровому повинні бути фото, аудіо, план практики, звіт, щоденник).

Критерії оцінювання студента-практиканта

Оцінювання виробничої практики здійснюється за 100-бальною шкалою та включає суму балів за оформлення звітних документів про проходження практики (максимально 50 балів) та балів за захист матеріалів (максимально 50 балів).  

Оцінка «відмінно» (90-100 балів) ставиться за умов виконання студентом повного обсягу програми практики та індивідуальних завдань керівників; польові етнографічні дослідження було проведено на високому науковому й організаційно-методичному рівнях, студентом обґрунтовано висувалися, ефективно вирішувалися пошуково-наукові завдання, раціонально застосовувалися різноманітні методи навчання, підтримувалася дисципліна. підготовка чітко, логічно структурованого звіту, що відповідає вимогам оформлення звітної документації та включає самооцінку власної діяльності. Здав у визначений термін правильно оформлену документацію. Студент проявив себе як організований, сумлінний, творчий під час виконання різних видів роботи  полі як етнограф, завоював повагу та авторитет серед місцевого населення.

Оцінка «добре» (70-89 балів) ставиться за умов, якщо студент пошуково-наукові заходи провів на високому науковому і методичному рівнях, успішно вирішував навчальні та виховні завдання, однак недостатньо ефективно використовував окремі методичні прийоми в експедиції; припускався незначних помилок у побудові запитальника й проведенні бесіди з респондентами:  здав у визначений термін правильно оформлену документацію; має недостатній рівень самоаналізу, творчості, ініціативності; серед місцевого населення добре себе зарекомендував.

Оцінка «задовільно» (50-69 балів) ставиться якщо студент у реалізації етнографічної експедиції помилявся, недостатньо ефективно застосовував методи польового дослідження, недостатньо активізував пізнавальну діяльність, не завжди був спроможний встановити контакт з місцевим населенням, під час аналізу польової роботи не виявляв чи не розумів сутності й причин своїх помилок та недоліків. Практикант здав вчасно документацію, в яку можуть бути внесені незначні доповнення і поправки за вказівкою керівника.

Оцінка «незадовільно» (1-49 балів) ставиться за умов, коли за період практики виявлено неготовність студента до етнографічної польової роботи в наслідок слабких знань з базових предметів і методики їх викладання, або недобросовісного ставлення до своїх обов’язків. Якість складених студентом планів-конспектів і проведених ним уроків і позакласних заходів оцінена методистами на «незадовільно» відповідно до встановлених критеріїв. Порушення техніки безпеки, трудової дисципліни також може стати підставою для оцінки «незадовільно».

Оцінка за практику вноситься в заліково-екзаменаційну відомість, індивідуальний навчальний план, залікову книжку студента та враховується під час визначення розміру стипендій разом з іншими підсумковими оцінками. У разі отримання негативної оцінки під час складання заліку студенту надається можливість повторного складання заліку за умови доопрацювання звіту й індивідуального завдання. За умови отримання негативної оцінки з практики під час ліквідації заборгованості комісії студент відраховується з університету.

Підсумки практики обговорюються на засіданні кафедри, а загальні підсумки практики підводяться на засіданні Вченої ради Факультету.

Розподіл балів:

№ з/п Вид контролю Бали
1. Оцінка фахової підготовки 20
2. Оцінка роботи з респондентами 20
3. Паспорт та розшифрована інформація респондентів 20
4. Польовий щоденник 10
5. Звіт проходження практики 10
6. Індивідуальне завдання 10
7. Відповіді на запитання на захисті практики 10
ВСЬОГО 100