Томенчук Богдан Петрович, завідувач кафедри, кандидат історичних наук, доцент, знають в Україні й поза її межами як одного із провідних археологів – дослідників стародавнього Галича. Коло його наукових зацікавлень охоплює наступні питання: містотворчі та державотворчі процеси на Галицько-Буковинському Прикарпатті, одержавлення і християнізація Галицької землі, трансєвропейські та регіональні торгові шляхи на Прикарпатті й Подністров’ї. Автор численних наукових праць, присвячених проблемі державотворчих та містотворчих процесів на території Галицької землі, а також проблемам транскарпатських і трансєвропейських шляхів.
Томенчук Б.П. як керівник археологічних експедицій, провів понад 50 археологічних сезонів, під час яких, зокрема, досліджувались такі літописні міста як Галич, Василів, Кучелмін та Биковен на Дністрі, Олешків на Пруті та Городок на Черемоші. Розкопано десятки оборонних споруд і більше сотні житлово-господарських та ремісничих будівель Х – ХІІІ ст. Крім того, досліджено 4 дерев’яні церкви ХІІ – ХІІІ ст. і серед них унікальна в Європі Олешківська ротонда-усипальниця. Загалом Томенчуком Б. вивчено більше 500 давніх поховань періоду ХІІ – ХІІІ ст.
У 1991–2004 рр. основні роботи проводилися на території Крилоського городища, яке в Х ст. було великохорватським містом-полісом і князівським військово-політичним та культовим центром, а в ХІІ–ХІІІ ст. – дитинцем міста-столиці Галицького князівства і Галицько-Волинської держави. З 2005 р. дослідження розпочато на Пантелеймонівському городищі (у ХІІ–ХІІІ ст. воно було княжим двором Романа Мстиславича та Данила Галицького), а з 2009 р. – на Спаському городищі (княждвір Володимирка Володаревича). Останніми роками розкопки проводилися в урочищах Скитець та Вознесінка) на території Манявського монастиря (с. Манява Богородчанського району Івано-Франківської області) та в урочищі Чорний Ділок Гошівського монастиря (с. Гошів Долинського району Івано-Франківської області). Одночасно триває робота з археологічного дослідження Станіславської фортеці (м.Івано-Франківськ).
З 2000 р. є керівником Галицької археологічної експедиції Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника, яка досліджує давній Галич. Найбільш цікавими археологічними об’єктами вивчення стали: літописний курган Галичина Могила, три дерев’яні палацові комплекси, житлово-господарська забудова дитинця княжого галича і його укріплення. На основі проведених багаторічних досліджень сформовано нову концепцію походження та еволюції Галича і Галицької землі.
Проводив історико-археологічне обстеження гори Піп Іван.
За зазначеними проблемами видано ряд наукових монографій:
– «Олешківська ротонда. Археологія дерев’яних храмів Галицької землі ХІІ – ХІІІ ст.» (2005)
– «Археологія некрополів Галича і Галицької землі. Одержавлення. Християнізація» (2006)
– «Прикарпаття: спадщина віків» (2006)
– «Археологія городищ Галицької землі. Галицько-Буковинське Прикарпаття. Матеріали досліджень. 1976-2006 рр.» (2008)
– «Старожитності Гуцульщини. Джерела з етнічної історії населення Українських Карпат. Каталог пам’яток історії та культури. Т.ІІ. Городища, замки, осередки солевидобутку, давні транскарпатські шляхи» (2011)
Монографія вченого «Галич і Мала Галицька земля XІІ – XІІІ ст. Історична топографія городищ» (Івано-Франківськ, 2016), у якій на основі комплексного аналізу писемних та археологічних джерел дослідив містотворчі процеси в Галичі і регіоні Галицько-Буковинського Прикарпаття. Ця праця стала четвертою частиною з авторської серії «Археологія Галицької землі» («Археологія дерев’яних храмів XІІ – XІІІ ст. Олешківська ротонда» (2005)
У 2017 р. Б. Томенчуку співавторстві з В.Бараном та Ю.Фігурним підготували монографію «Давній Галич» (Київ, 2017). У ній оприлюднено підсумки польових досліджень 1991–2000 рр., проведених Галицькою археологічною експедицією Інституту археології НАНУ, Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника та Національного заповідника «Давній Галич».
Доцент Б. Томенчук тісно співпрацює із зарубіжними археологами. Зокрема спільно із науковцями Загребського університету (Хорватія) ведеться наукова робота над темою «Три середньовічні Хорватії і шляхи їх міграції на Балкани». Проблема етнокультурних та етнополітичних процесів у Східнокарпатському регіоні в контексті природно-кліматичних змін в Європі (неоліт – пізнє середньовіччя) розробляється разом із археологами Сучавського університету (Румунія).
Вчений є членом редакційної колегії фахового наукового журналу «Карпати: людина, етнос, цивілізація» та вісника «Студентські історичні зошити».
Зазначені напрацювання мають важливе значення для наукового та навчально-методичного забезпечення розвитку археологічної, історичної і туристичної освіти в Україні та її інтеграції в міжнародні процеси.
Індивідуальний звіт про наукову діяльність Томенчук Б. П. за 2019 р.
Кугутяк Микола Васильович, доктор історичних наук, професор, є відомим фахівцем у галузі історії, археології, етнології та туризму. Автор численних наукових праць, присвячених проблемі етнокультурних процесів в Карпатському регіоні від найдавніших часів до наших днів. У 2007 р. за наукові досягнення проф. М. Кугутяку присвоєно звання Заслуженого діяча науки і техніки України. Він є почесним доктором Ужгородського національного університету.
Професор Кугутяк М.В. є засновником кафедри етнології і археології (був завідувачем кафедри з 2005 до осені 2014 р.) та директором навчально-наукового Інституту історії, етнології і археології Карпат (діє з 2008 р.). З ініціативи відомого вченого створено Карпатську етноархеологічну експедицію, яка розпочала свою діяльність у 2006 р. з метою виявлення, картографування та обстеження стародавніх та середньовічних культових пам’яток Прикарпаття, оборонних і виробничих комплексів краю, транскарпатських шляхів, дослідження історичної топонімії, традиційної культури етнографічних груп, історії національно-визвольного руху.
Професор Кугутяк М.В. є засновником нового напрямку в українській історичній науці – археопетрології, науки, що досліджує стародавні мегалітичні пам’ятки. Він очолює наукову школу з історичної етнології. Своєрідна інвентаризація етноісторичної і культурної спадщини Карпатського регіону дала змогу виявити більше 300 досі не відомих пам’яток різних історичних періодів. Так, лише на території Галицької Гуцульщини локалізовано більше 150 унікальних об’єктів. Серед них – десятки середньовічних городищ, монастирів, замків і оборонних дворів, соляних виробничих комплексів, сконцентрованих біля стародавніх шляхів і перевалів. З небуття повернено більше трьох десятків скельних святилищ з унікальними скульптурними, рельєфними і графічними зображеннями. Разом з відомими петрогліфічними комплексами Балкан, Кавказу, Карелії, Анд, Тибету відкрито велику групу «скельних храмів» Українських Карпат.
Відкриття багатьох археологічних, історико-культурних та етнографічних пам’яток спричинились до розвитку туристичної сфери краю, підвищили інвестиційну привабливість Карпатського регіону. Запровадження вказаних пам’яток у науковий і туристичний обіг дозволяє розробляти нові туристичні маршрути, видавати наукові монографії, буклети і путівники, відкривати нові музеї й заповідники та сприяє зростанню уваги до регіону та комплексному збереженню його природно-історичного середовища.
Під керівництвом Кугутяка М.В. виконуються науково-дослідні роботи:
1.Історико-культурні та етносоціальні процеси на Прикарпатті (державний реєстраційний номер 0109V000838).
2.Етнокультурні процеси в Карпатському регіоні (Івано-Франківська область) (державний реєстраційний номер 0109V000839).
За зазначеними темами видано ряд монографій, які знайомлять з результатами досліджень стародавніх і середньовічних сакральних пам’яток:
«Прикарпаття: спадщина віків» (2006)
«Терношорське скельне святилище в Карпатах» (2007)
«Кам’яні старожитності Космача» (2007)
«Скельні святилища сокільських вершин» (2008)
«Старожитності Гуцульщини. Джерела з етнічної історії населення Українських Карпат. Каталог пам’яток історії та культури у 2-х томах. Т. І. Сакральна спадщина Гуцульщини» (2011)
«Старожитності Гуцульщини. Джерела з етнічної історії населення Українських Карпат. Каталог пам’яток історії та культури. Т.ІІ. Городища, замки, осередки солевидобутку, давні транскарпатські шляхи» (2011)
«Стародавні храми на священних вершинах Косівщини» (2012)
«Великий Скит у Карпатах: у 3 т. Т. 1: Патерик Скитський. Синодик» (2013)
«Великий Скит у Карпатах: у 3 т. Т. 2: Великий Скит у документах і матеріалах XVII-XXI ст.» (2015)
«Великий Скит у Карпатах: у 3 т. Т. 3: Великий Скит у Марковій пустині: український, духовний і культурно-історичний феномен» (2017)
«Бубнище. Скельне святилище Великої Богині в Карпатах» (2015)
«Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія» (2018, 2019)
«Гошівська обитель Богородиці на Ясній Горі в Карпатах : у 3 т. Т. 1 : Гошівський монастир у писемних історичних джерелах XVI – ХХ століть» (2018)
Професор Кугутяк М.В. виступив організатором цілої низки міжнародних і всеукраїнських наукових конференцій:
«Духовна вісь України: Галичина – Наддніпрянщина – Донеччина» (2004)
«Скит Манявський у духовному і культурному житті України та зарубіжжя : до 400-річчя заснування» (2011)
«Космач в історії Гуцульщини та України: до 600-річчя першої писемної згадки» (2012)
«Християнство в Карпатах: до 1025-річчя хрещення України-Руси» (2013 р.)
«Гошівський монастир у духовному і культурно-історичному житті України: до 400-річчя Чину Святого Василія Великого» (2017 р.)
«Західно-Українська Республіка: революція, державність,соборність. До 100-річчя утворення ЗУНР» (2018 р.)
Під керівництвом Кугутяка М.В. захищено 23 кандидатська і дві докторських дисертації. Він є головою спеціалізованої ради із захисту кандидатських дисертацій за спеціальностями «Історія України», «Етнологія».
Вчений є засновником і головним редактором наукових фахових видань:
1.науковий історико-краєзнавчий журнал «Галичина»
2.«Вісник Прикарпатського національного університету. Історія»
3.науковий журнал«Карпати: людина, етнос, цивілізація»
Професор Кугутяк М.В. очолює історичну секцію Івано-Франківського осередку Наукового товариства імені Т. Шевченка.
Будучи деканом факультету історії, політології і міжнародних відносин, проф. Кугутяк М.В. зробив багато для розбудови історичної освіти і науки в краї. З його ініціативи відкрито ряд спеціальностей (етнологія, політологія), кафедр університету (кафедра історії слов’ян, кафедра історіографії і джерелознавства, кафедра етнології і археології), створено Музей археології Прикарпаття.
Зазначені напрацювання мають важливе значення для наукового та навчально-методичного забезпечення розвитку історичної і туристичної освіти в Україні та її інтеграції в міжнародні процеси.
Індивідуальний звіт про наукову діяльність Кугутяк М. В. за 2019 р.
Кочкін Ігор Тарасович, вчений-археолог, старший викладач кафедри етнології і археології займається вивченням археології Прикарпаття. З 2008 р. І.Т. Кочкін є науковим співробітником навчально-наукового Інституту історії, етнології і археології Карпат. Сферу наукових зацікавлень дослідника становлять етнокультурні процеси у Центрально-Східній Європі, зокрема – в Прикарпатському регіоні за доби неоліту та енеоліту. З 2009 – 2015 рр. здійснював археологічні розкопки поселень трипільської культури Хом’яківка І, Белелуя VI, брав участь у роботі інших археологічних експедицій. Зокрема, І.Т. Кочкін у 2013 р. взяв участь у роботах міжнародної українсько-польської археологічної експедиції Інституту історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Інституту археології НАН України та Університету імені Адама Міцкевича в Познані поблизу села Буківна Тлумацького району Івано-Франківської області. Спільні роботи здійснювалися у рамках виконання двох грантів: «Bukivna – elitarna nekropola kultury komarowskiej nad Dniestrem». Sygnatura 2011/03/B/HS3/00839 (Виконавці: І.Т. Кочкін, П. Макарович (Університет імені Адама Міцкевича в Познані, Республіка Польща), С.Д. Лисенко (Інститут археології НАН України). Термін дії проекту 2012-2015 рр.) та «Katalog cmentarzysk kurhanowych kultury komarowskiej w dorzeczu górnego Dniestru (dawne województwo stanisławowskie)» (Виконавці: І.Т. Кочкін, П. Макарович (Університет імені Адама Міцкевича в Познані, Республіка Польща), С.Д. Лисенко (Інститут археології НАН України). Термін дії проекту 2014-2016 рр.) Експедиція здійснювала дослідження курганного могильника комарівської культури в селі Буківна Тлумацького району.
Каталог курганних могильників комарівської культури в басейні Верхнього Дністра (колишнє Станіславське воєводство) / колектив авторів Пшемислав Макаровіч, Ігор Кочкін, Якуб Нєбєщаньскі, Ян Романішин, Матеуш Цваліньскі, Роберт Станюк, Губерт Лєпьонка, Івона Гільдебрандт-Радке, Галина Панахид, Юрій Болтрик, Віталій Рудь, Адам Ваврусєвіч, Тарас Ткачук, Рафал Скшинєцкі, Цезари Багирич. Познань-Київ-Івано-Франківськ, 2016. Праця стала результатом проекту фінансувався Республіки Польща в рамках програми Міністра науки і Вищого шкільництва під назвою «Національна Програма Розвитку Гуманістики» у 2013–2016 рр. (грант 12H 12 001981)
Індивідуальний звіт про наукову діяльність Кочкін І. Т. за 2019 р.
Костючок Петро Леонтійович, кандидат історичних наук, доцент, український етнолог, спеціаліст в галузі історії, теоретичних питань світової та європейської етнології, керівник етнографічних експедицій на Гуцульщину.
Наукова тема в межах робочого часу кафедри «Етнонаціональна ідентичність українців Карпат в 1914-1939 рр.». Опрацьовано широкий пласт джерельної бази. Проведено евристично-критичну роботу в архівних і бібліотечних установах Австрії, Польщі, Словаччини, Чехії. Також були відбуті наукові стажування в Інституті етнології Словацької Академії Наук, 1.08.2012 – 31.07.2013, Братислава, Словаччина (тема «Словаки й українці в етнополітиці Чехословацької Республіки в 1918-1938 рр.: порівняльний аналіз теоретичних конструктів та їх практичної реалізації») та Інституті етнології і культурної антропології Ягеллонського університету, 8-12.12.2014 р., Краків, Польща.
У 2012 р. дана тема була затверджена як тема докторського дослідження. У процесі його написання були окреслені методологічні аспекти проблеми дослідження, звернена увага на витоки та формування етнонаціональної свідомості українців Карпат в ХІХ – на початку ХХ ст., виокремлені базові принципи трансформації національної самоідентифікації карпатських українців 1914-1920 рр., охарактеризована варіативність національного самоозначення у міжвоєнний період, показано карпатських українців як об’єктіветнополітики в 1920-1930-х рр.
У результаті зроблені наступні висновки. Абсолютну більшість населення Українських Карпат – Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини – становили українці, які належали в більшій мірі до греко-католицької і православної та в меншій мірі до римо-католицької конфесій. На даних теренах мешкали також євреї, поляки, німці, угорці, румуни, які складали доволі значний сегмент населення регіону.
Конфесійна приналежність представників даних етнічних спільнот здебільшого збігалася з конфесійною приналежністю українців, а це в свою чергу робило перепони на шляху національної самоідентифікації. Виняток становили євреї. Одночасно серед українців склалися дві основні програми національного визволення. Східна частина вважала, що воно можливо при вирішенні соціальних проблем, натомість західна, яка також взяла за основу чеську платформу, – виключно національні, оскільки це сконсолідує етнічну спільноту. Виходячи з цих основ і видозмінювалась ідентичність українців. Проте вказані зміни найяскравіше проявилися на території спільного проживання, якими у першій третині ХХ ст., був Карпатський регіон.
Для українців Карпат була характерна гібридна ідентичність. Упродовж першої третини ХХ ст. вона характеризувалася наявністю двох її складових: етнічної і національної. Беручи під увагу мультикультурність краю, вони природно нашаровувалися одна на одну, зважаючи на політичну дійсність і реалії досліджуваного відтинку конфліктували між собою, проте водночас сприяли соціальній адаптації етнофорів у вирі тогочасних історичних трансформацій, які характеризувалися не лише перекроюванням територій, а й торкалися безпосередньо змін у світоглядних і свідомісних моделях їх екзистенції.
Недобудованість українського національного організму була спричинена двома основними факторами. Одним із них була чітка соціалістична або соціал-демократична спрямованість політико-партійної структури. Другим вектором була політична амбівалентність населення регіону та непослідовність втілення лідерами українства проукраїнської політичної соціалізації. Досить часто-густо політична солідаризація асоціювалася виключно з соціальними основами життєдіяльності українців Карпат.
Індивідуальний звіт про наукову діяльність Костючок П. Л. за 2019 р.
Боян-Гладка Світлана Петрівна, кандидат історичних наук, доцент,український етнолог, спеціаліст із практичної етнології України.
Боян-Гладка С.П. з 2012 р. є керівником етнографічних експедицій на Східну Бойківщину, провела 6 наукових етнографічних сезонів, під час яких, зокрема, досліджувалась традиційна культура населення.
Метою наукових досліджень є особливості духовної культури українців Карпатського регіону та специфіка традиційної святково-обрядової культури на Бойківщині. На основі зібраних польових досліджень С. Боян-Гладкою під час етнографічних експедицій на Східну Бойківщину здійснених впродовж 2012 – 2018 рр. (під керівництвом автора) було визначено особливості духовної та матеріальної культури бойків. Внаслідок етнографічної експедиції 2014 – 12018 рр. на пограниччя Східної і Західної Бойківщини (с. Вишків і Сенечів Долинського району Івано-Франківської області, с. Ялинкувате, Верхня Рожанка та Нижня Рожанка Сколівського району Львівської області, с. Завийка, Тітківці, Присліп, Новоселиця Міжгірського району Закарпатської області) було виявлено ізоляційну традиційну культуру в цьому регіоні, що є рідкістю в сучасному глобалізаційному суспільстві. Хронологічні рамки дослідження охоплюють кінець ХІХ ст. – сьогодення. Предметом дослідження є витоки, першоосонова традиційних звичаїв, обрядів, елементів матеріальної культури бойків. Дослідниця велику роль і місце відводить у своїх дослідженнях язичницьким пережиткам у християнській календарній обрядовості – двовірству (дуалізму).
Наукові етнографічні дослідження автора мають важливе значення для української етнологічної науки та навчально-методичного забезпечення розвитку загалом етнології в Україні та її інтеграції в міжнародні процеси.
Боян-Гладка С.П. є відповідальним редактором фахового наукового журналу «Карпати: людина, етнос, цивілізація».
Індивідуальний звіт про наукову діяльність Боян-Гладка С. П. за 2019 р.
Дрогобицька Оксана Ярославівна, кандидат історичних наук, доцент, український етнолог. У 2007 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему «Культура і побут української сільської інтелігенції Галичини (кінець ХІХ ст. – 1939 р.)» (науковий керівник – професор М. Кугутяк). У 2008 – 2011 рр. за сумісництвом – науковий співробітник Інституту історії, етнології і археології Карпат.
Велику увагу приділяє збереженню та популяризації історико-культурної спадщини Карпатського регіону. У 2019 р. брала участь у створенні Музею-резиденції родини Шухевичів (с. Тишківці Городенківського району Івано-Франківської області). Здійснює керівництво музейною практикою студентів на базі Івано-Франківського краєзнавчого музею, де знайомить їх з основами експозиційної та наукової роботи. Виконує обов’язки директора Наукового етнографічного архіву кафедри етнології і археології, член журі на конкурсах учнівських наукових робіт МАН.
Сфера наукових інтересів охоплює проблеми теорії і методики польових етнографічних досліджень, історії повсякденності, побуту населення Галичини у ХІХ – ХХ ст., трансформації традиційної культури в умовах сучасних глобалізаційних процесів. Цій тематиці присвячено понад 80 статей та наукових розвідок дослідниці, 16 навчально-методичних видань. Тільки у 2014 – 2019 рр. О. Дрогобицька взяла участь у 29 міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, круглому столі з нагоди 110-ї річниці з дня народження Степана Бандери (м. Мюнхен, 2019 р.). Автор монографії «Традиція і модерн: Побут української сільської інтелігенції Галичини (кінець ХІХ – 30-ті рр. ХХ ст.)» (Івано-Франківськ, 2014), присвяченої вивченню джерел формування, фінансового становища, духовної і матеріальної культури інтелектуальної еліти краю.
Співавтор 5 колективних наукових видань: «ЗУНР 1918–1923: Ілюстрована історія» (Львів – Івано-Франківськ, 2008), «Покуття: історико-етнографічний нарис» (Львів, 2010), «Інститут історії і політології: 70 років педагогічної, наукової й громадської діяльності» (Івано-Франківськ, 2010), «Український Євромайдан. Прикарпатський вимір» (Івано-Франківськ, 2015), «Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія» (2018, 2019).
Індивідуальний звіт про наукову діяльність Дрогобицької О.Я. за 2019
Солонець Ірина Федорівна, кандидат історичних наук, доцент кафедри етнології і археології факультету історії, політології і міжнародних відносин ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника».
З вересня 2016 р. почала працювати на посаді заступника начальника навчально-методичного відділу університету, а з 20 серпня 2019 р. – очолила відділ. Також у 2019 р. стала головою профспілки загальноуніверситетських підрозділів. Член науково-методичної ради університету.
Викладацькою діяльність займається з 2010 р. (працювала асистентом, а з 2017 р. – доцентом кафедри етнології і археології за сумісництвом). Викладає курси для студентів-магістрантів спеціальності 032 «Історія та археологія (Етнологія)» – «Методика польових досліджень», «Загальна етнологічна міфологія», «Етнологія Європи» та вибірковий курс «Етнологія» для студентів навчально-наукового Інституту мистецтв спеціальностей 024 «Хореографія».
З 2016 р. щороку була членом журі Малої академії наук у секції всесвітньої історії, етнології та археології.
У 2019 р. пройшла стажування в Інституті народознавства НА України у м. Львові. Науковим консультантом став академік, доктор історичних наук Павлюк С.П.
Автор багатьох наукових статей з етнографічного дослідження Гуцульщини. Брала участь у виданні колективних монографій «Старожитності Гуцульщини» у 2 томах і «Великий Скит у Карпатах» (у 3-х томах):
– упорядник ІІІ і ІV частини, а також іменного покажчика й покажчика церков і монастирів у другому томі монографії «Великий Скит у Карпатах; у 3 т. Т. 2: Великий Скит у документах і матеріалах XVII – XXI ст. / гол. ред. М.В. Кугутяк. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2015. 514 с. ( С. 386–439; 492–503; 511–512)».
– Упорядник іменного, географічного та церковно-монастирського покажчиків у третьому томі монографії «Великий Скит у Карпатах; у 3 т. Т. 3: Кугутяк М. Великий Скит у Марковій Пустині: український духовний і культурно-історичний феномен. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2017. 576 с. ( С. 546–573)».
– Упорядник іменного, географічного і церковно-монастирського покажчиків у першому томі монографії «Гошівська обитель Богородиці на Ясній Горі в Карпатах. У 3 томах. Т. 1: Гошівський монастир у писемних історичних джерелах XVI – ХХ століть / гол. ред. М.В. Кугутяк. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. С. 527–551».
– Солонець І. Господарство гуцулів в етнографічних дослідженнях кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Гуцульщина у плині віків: історія і культура. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 25-річчю суспільно-культурного товариства «Гуцульщина» у м. Львові (Львів, 30 січня 2016 р.) / за ред. О. Масляника і П. Сіреджука. Львів : Ліга-Прес, 2016. С. 171–182.
– Солонець І. Замки Галицької Гуцульщини у наукових працях Петра Сіреджука // Гуцульщина – слов’янська Атлантида: історія, етнокультура, туризм, персоналістика. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції на пошану професора Петра Сіреджука з нагоди 70-ліття (Івано-Франківськ – Космач, 22 листопада 2019 рік). – Краків – Івано-Франківськ – Космач: «Wierchy», 2019. С. 538–546.
Індивідуальний звіт про наукову діяльність Солонець І. Ф. за 2019 р.
Звіт наукової роботи кафедри 2019
Зведена відомість рейтингової оцінки викладачів за 2018 рік
Зведена відомість рейтингової оцінки викладачів за 2017 рік