Літня експедиція під керівництвом професора, завідувача кафедри М.В. Кугутяка та за участі доц. С.П. Боян-Гладкої, М.Ф. Москалюка, Б.Г. Хруслова з дослідження монастиря і чудотворної ікони Пресвятої Діви Марії в Далешовому. Здійснено польові обстеження сакральних старожитностей в урочищі Монастирок між селами Далешове і Дубки.
Священна старовина села Далешового, нині Чернелицької селищної громади Коломийського району Івано-Франківської області, сягає давніх часів. Християнська спадщина представлена печерним монастирем і знаменитою чудотворною іконою Пресвятої Богородиці, відомою в Україні та за її межами. Розповідь про неї вперше була подана в невеличкій брошурі «О чудотворной иконҌ пресвятой ДҌвы Маріи въ ДалешевҌ, съ пҌснями и молитвами и акафистом до Пресв. ДҌвы Богородицы», яка була видана в Коломиї 1876 року у видавництві М. Білоуса. Невідомий автор видання вперше подав відомості про обставини появи чудотворної ікони, яка була поміщена в Далешівській церкві, побудованій ще 1778 року, а в 1867 році перебудованій і розширеній у вигляді хреста, прикрашеній п’ятьма банями. Образ Пресвятої Богородиці помістили над великим престолом у ніші східної стіни.
За давніми народними переданнями ікона знаходилася у місцевому василіанському монастирі, який розташовувався на північ від села Далешового в місцині, званій Монастирок. Після ліквідації обителі австрійськими властями чудотворна ікона була поміщена в парафіяльній церкві Святих Косьми й Дем’яна в Далешовому. З того часу образ являв чудо, яке проявлялося в тому, що Матір Божа проливала сльози. Надзвичайне явище в Далешовому привернуло увагу вірян Греко-католицької, Православної і Католицької церков. За таких обставин далешівський священник Василь Валигорський повідомив про чудотворну ікону львівському єпископові Петру Білянському, який після детального вивчення справи видав 25 жовтня 1781 року грамоту, якою образ визнавався чудотворним. Єпископ велів помістити його у Великому вівтарі, а згодом, після погодження з Апостольським престолом, наділив вірян великим відпустом на всі Богородичні свята. З цього часу щороку впродовж літа й до середини осені чудотворну ікону Пресвятої Богородиці в Далешовому відвідували численні паломники з Поділля, Буковини, Молдавії на Зелені свята, церковні урочистості з нагоди Різдва Івана Хрестителя, святих Петра і Павла, Преображення Господнього, Успіння і Різдва Пресвятої Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста та інші.
У виданні було поміщено п’ять описів чуд у Далешовому, які очевидно відбулися всі в другій половині ХІХ ст. Типологія чудесних випадків структурується за трьома основними напрямами, як це має місце в інших збірках чудесних явищ. Три з них пов’язані з уздоровленням важкохворих, один з порятунком від пожежі церкви, ще інший зі спасінням від нещасного випадку на р. Дністрі. У кінці видання подано дві пісні-молитви, присвячені чудотворному образу, написані очевидно Андрієм Марковським – церковним співцем і сільським учителем у Далешовому, про якого йдеться у першому описі чудесного зцілення (О чудотворной иконҌ пресвятой ДҌвы Маріи в ДалешевҌ съ пҌснями и молитвами и акафистом до Пресв. ДҌвы Богородицы. Коломыя, 1876. С. 3–13).
Наукове вивчення санктуарію в Далешовому розпочато публікаціями галицьких дослідників. С. Баронч у 1891 році видав марійський каталог чудотворних ікон у Польщі, серед яких містилися відомості про ікону в Далешовому. Автор зазначав, що образ виконано на кедровій дошці у вигляді одигітрії за візантійським стилем. Пресвята Богородиця тримала лівою рукою маленького Ісуса, у лівій руці якого була земна куля з хрестом. С. Баронч повідомляв, що писемні свідчення про ікону сягають ХVІІІ ст., хоча на вигляд вона значно старша. Після ліквідації обителі монахи перебралися в Молдавію; земельні володіння й коштовності, якими обдаровано образ, передано до релігійного фонду, а ікону поміщено в парафіяльному храмі Далешового (Barącz S. Cudowne obrazy Matki Najświętszej w Polske. Lwów, 1891. S. 60–61). У 1897 році А. Петрушевич подав коротке повідомлення у Літературному збірнику про грамоту львівського єпископа Петра Білянського стосовно чудотворності ікони Пресвятої Богородиці в Далешовому (Петрушевичъ А. Литературный сборникъ издаваемый Галицко-Русскою Матицею подъ редакціею Богдана А. Дидицкого. Часть ІІ. Львовъ, 1897. С. 99).
Відомості про Далешівську чудотворну ікону поміщено в кількох інших марійських каталогах кінця ХІХ – початку ХХ ст. Польський дослідник, монах Ордену капуцинів Вацлав із Сулґостова у своєму каталозі, виданому в м. Кракові за 1902 рік подав короткі історичні, бібліографічні та іконографічні відомості про чудотворний образ у Далешовому. У бібліографічному огляді, крім уже згаданих праць, чернець-капуцин Вацлав із Сулґостова вказав на публікацію за 1805 рік у Богогласнику Почаївському. Дослідник також зазначив, що чудотворна ікона в Далешовому є подібною до Ченстоховської з тією різницею, що Ісус Христос замість книги тримає у лівій руці земну кулю з хрестом (Wacław z Sulgostowa O cudownych obrazach w Polsce przenajśwętszej Matki Bożej. Wiadomosti historyczne, bibliograficzne i ikonograficzne. Krakow, 1902. S. 143).
З початку ХХ ст. цілий ряд вітчизняних дослідників присвятили свої праці вивченню Марійського культу на українських землях. До них належить відомий галицький історик В. Щурат, який 1910 року опублікував у м. Львові працю, у якій подав історичні відомості про чудотворні ікони, що прославилися на західноукраїнських землях. Далешівський образ замикає визначні чудотворні ікони краю, які стали широко відомі у ХVІІІ ст. (Щурат В. Маріинський культ на українських землях давньої польської держави. Львів, 1910. С. 17).
Історію чудотворних ікон в Україні спробував розкрити галицький дослідник міжвоєнного періоду, отець А. Мельник. Спираючись на широке історичне тло, автор торкнувся теми чудотворних образів Пресвятої Діви Марії ще з княжих часів, відображеній в українській апокрифічній літературі й проповідях. Розповідаючи про Далешівську чудотворну ікону, автор зазначав, що образ знаходився «від давен давна в церкві при монастирі оо. василіян на північ від Далешева в сільци Дубках, на місци по нинішній день “Монастирок” називанім» (Мельник А. Мати – Марія – Матінка Наша. Рогатин, 1926. С. 96–97).
Про походження чудотворної ікони в Далешовому з монастиря, що знаходився біля села Дубки, який був ліквідований на початку ХІХ ст., писав відомий василіянський історик отець Р. Лукань у своєму каталозі монастирів Станиславівської єпархії, виданому у м. Львові 1935 року (Лукань Р. Василіянські монастирі в Станиславівській єпархії. Львів, 1935. С. 10). На розміщення давнього монастиря між селами Далешове і Дубки, що біля Чернелиці, де зберігався чудотворний образ, вказували у своїх історико-мемуарних виданнях українські дослідники в діаспорі – М. Ваврик (Ваврик М. По василіянських манастирях. Торонто, 1958. С. 197), М. Марунчак (Марунчак М. Відпустове село Далишева. Городенківщина. Історико-мемуарний збірник. Нью-Йорк; Торонто; Вінніпег, 1978. С. 542–543.).
У літературно-публіцистичній статті Х. Іванюк про Далешівську чудотворну ікону, опублікованій 2018 року в журналі «Ямгорів», ідеться про щоденник, знайдений місцевим священником церкви Святих Косьми і Дем’яна отцем Тарасом з описом чудесних явищ, які були зафіксовані ще 1778 року. У храмі зберігається Євангеліє 1690 року, на полях якого зроблено записи обставин зцілення хворих перед чудотворним образом Пресвятої Богородиці (Іванюк Х. Далешівська ікона Божої Матері – духовний оберіг Покуття. Ямгорів. Літературно-краєзнавчий і мистецький альманах. Городенка, 2018. Число 29. С. 120). Далешівська чудотворна ікона зберігається у місцевому храмі Святих Безсребреників Косьми і Дем’яна з сотнями подячних вот.
Згідно з даними деканальної візитації Далешівської парафіяльної церкви за 8 січня 1894 року в храмі було сім вівтарів, з них чотири освячені львівськими єпископами П. Білянським, М. Левицьким, С. Литвиновичем і Й. Сембратовичем. Крім того побудовано вівтар і каплицю на честь богослужінь у часі відпустів біля церкви за повелінням Консисторії за 29 травня 1889 року. Перед церквою встановлена статуя Пресвятої Діви Марії, витесана з каменю.
Урочище Монастирок постає у вигляді продовгуватого пагорба, який із західного боку завершується урвищем, що переходить у вертикальне відслонення скельної стінки висотою до 5 м, шириною більше 20 м. Вхід до Грота монаха з північного заходу. Вздовж скельної стінки прохід шириною до трьох метрів, далі стрімке урвище. У лівій частині скельної стінки, закіптявілої від вогню, виявлено нижні й верхні вруби і підтісування для пристінної забудови – житлової частини Грота монаха. Неподалік від нього в скельній стінці ще один грот висотою 2,3 м, шириною три метри, який очевидно виступав вівтарною частиною обителі. Тут виявлено вирівняну і в ряді місць прошліфовану скельну площину. На одній з верхніх мармурових прошліфованих конкрецій виявлено наскельне зображення у вигляді ікони, з хрестами різної конфігурації на кутах, у центрі якої простежуються контури Пресвятої Богородиці з маленьким Ісусом, зверху огорнутих німбом. Поруч зображення хреста в крузі. Висота ікони сягає 30 см, ширина 25 см. Зверху над образом під округлим скельним виступом видно напис церковнослов’янською мовою «ПРЕСТАѦ». Ліворуч і праворуч від ікони видно неясні лики і постаті людей. Очевидно, що первісна чудотворна ікона була графічно зображена на скелі й виступала предметом поклоніння ще з часів середньовіччя.
Неподалік, унизу, на рівній скельній поверхні, оконтуреній продовгуватими наскельними вертикальними і горизонтальними прорізами, викуто графічне зображення у вигляді округлого обличчя з бородою. Навколо голови німб, на лівій щоці нанесено хрест у крузі. Великий хрест викуто над головою. Ліворуч видно ще одне обличчя з закритими очима. Скельне панно квадратне – 30 см ширини і 30 см висоти.
Поруч виявлено ще одне зображення, що нагадує три наскельні чуринги, які виковувалися з каменю у вигляді тварин, що наділялися таємничою чудодійною силою і могли виконувати роль родового тотема. У даному випадку перша, нижня, наскельна чуринга нагадує бика, друга дику свиню. Ширина рельєфу сягає 15 см, висота 10 см. Два вищезазначені зображення дійшли до нас іще з дохристиянських часів.
Наскельні зображення в Печері монаха біля Далешового спонукають до ґрунтовного археологічного обстеження місцевих старожитностей, які тут ще не проводилися. На особливу увагу заслуговує також урочище Кузьковицьке, що розташоване неподалік від урочища Монастирок, у якому за народними переказами знаходився монастир з церквою Святих Косьми і Дем’яна. Детального археографічного й історіографічного вивчення потребує історія давнього монастиря, очевидно ще ХІІІ–ХІV ст., у якому прославилася чудотворна ікона Пресвятої Богородиці з виявленням і публікацією писемних джерел про одну з найвидатніших пам’яток духовної спадщини Покуття.
